Жінки тримають громади, а хто підтримає їх? Результати дослідження в Київській та Чернігівській областях

В умовах повномасштабної війни українські громади стикаються з комплексом викликів, серед яких особливу тривогу викликає зростання рівня гендерно зумовленого насильства (ГЗН) та погіршення психосоціального здоров'я. Ці проблеми особливо гострі у сільській місцевості та віддалених громадах, де доступ до допомоги обмежений, а тема часто залишається табуйованою.

З метою виявлення актуальних потреб та викликів, Жіночий консорціум України у межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» провів серію фокус-групових дискусій у чотирьох громадах Київської та Чернігівської областей, які постраждали від війни. А саме в Киїнській, Киселівській, Крутівській та Поліській територіальних громадах. Їх учасниками стали місцеві мешканці, переміщені особи та ті, хто пережив окупацію.

Дослідження показало вагому роль жінок у збереженні життєдіяльності громад, але й виявило значні прогалини у сферах їхньої безпеки, психологічної підтримки та участі в прийнятті рішень.

У всіх громадах саме жінки виявилися основними ініціаторками волонтерської діяльності, взаємодопомоги та кризового реагування. У Киселівській громаді (модульне містечко) жінки створюють мережі підтримки, кажучи: «Ми тут день і ніч... бо ми знаємо, що якщо ти допоможеш ближньому – тобі допоможе у два рази більше». У Поліській громаді респондентки підкреслили: «У нас більш активні жінки», які беруть на себе роботу з вразливими групами.

Однак, як показали фокус-групи, існує явний розрив між ключовою неформальною роллю жінок та їхнім впливом на формальні процеси. Рішення часто залишаються централізованими, а участь жінок в управлінні грунтується на особистих ініціативах та неформальних зверненнях. Це створює ризик емоційного вигорання активісток, які працюють без належної підтримки.

Одним із найгостріших є питання безпеки. Учасниці фокус-групи з Киселівської громади, яка щоденно зазнає обстрілів, звернули увагу на брак належних укриттів. Окрім воєнних загроз, посилюються й внутрішньосоціальні. У багатьох громадах зафіксовано зростання побутових конфліктів та випадків домашнього насильства на тлі стресу, безробіття та зловживання алкоголем. Особливо вразливими є мешканки модульних містечок та родини військовослужбовців.

Ключовим ресурсом виживання залишається взаємопідтримка між жінками. «Коли ми разом – воно стільки сили дає, що можна витримати», — діляться учасниці. Однак цього недостатньо. У всіх громадах виражена потреба у системній, довготривалій психосоціальній допомозі, групах взаємодопомоги та «безпечних просторах» для відпочинку та спілкування.

Дослідження показало: жінки є основним стрижнем стійкості громад у воєнний час, але їхній внесок потребує більшого визнання та інституційної підтримки. Для цього необхідно:

• Розвивати довгострокові програми психосоціальної підтримки, орієнтовані на профілактику вигорання серед активних жінок.
• Створювати безпечні простори та посилювати спроможність громад реагувати на випадки ГЗН через навчання місцевих активістів.
• Інституціоналізувати участь жінок у прийнятті рішень на рівні місцевої влади.
• Забезпечити реальну доступність соціальних і психологічних послуг у сільській місцевості.

Проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» спрямований саме на подолання цих викликів. Лише об’єднавши зусилля громадських організацій, міжнародних партнерів та органів влади, можна забезпечити психологічне здоров’я та гідне життя для жінок України в умовах війни та на шляху до відновлення.

Проєкт впроваджується Жіночим консорціумом України за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.