Як захистити дітей від кібербулінгу. Пояснює експерт

За даними дослідників, 96% українських дітей віком від 10-ти до 17-ти років постійно користуються інтернетом. При цьому 73% ніколи не розкажуть дорослим про насилля, яке трапилося з ними в Інтернеті. Про те, як захистити дітей від небезпек в Інтернеті, в ефірі Українського радіо розповіла засновниця освітнього проєкту #stop_sexтинг Анастасія Дьякова.

Чому діти бояться розповідати батькам про насилля в Інтернеті?

Часто діти пояснюють це тим, що їх так часто батьки сварять за невивчені уроки або зіпсовані речі, що вони просто бояться отримати величезне покарання за те, що зізнаються в насиллі через Інтернет. Також діти бояться, що батьки взагалі заборонять їм користуватися Інтернетом, адже там — частина їхнього життя. Відповідно, якщо Інтернету не буде, то вони випадуть зі свого соціального життя. Разом з тим, часто зловмисники шантажують дітей і ті, відповідно, бояться розповісти про ті ситуації, які з ними сталися через це шантажування.

Про поняття «секстинг», «онлайн булінг», «онлайн грумінг»

Булінг в Інтернеті — це цькування, образливі повідомлення, створення фейкових сторінок для образ. Часто батьки думають, що якщо їхніх дітей немає в Інтернеті, то вони не зможуть постраждати від булінгу. Але бувають випадки, коли дитини немає в Інтернеті, але створюють її фейкову сторінку і, таким чином, вона все-одно стає жертвою цькування. Секстинг — це надсилання інтимних фото чи відео із використанням технологій. Грумінг — налагодження довірливого контакту з дитиною в Інтернеті з метою сексуального насильства. Тобто спочатку злочинці знайомляться в Інтернеті, а потім вже запрошують на особисті зустрічі, побачення, у гості, де, на жаль, можуть відбуватися зґвалтування.

Що робити батькам, коли дитина стає жертвою секстингу або грумінгу?

Якщо йдеться про секстинг між однолітками, підлітками, то, на жаль, ми розуміємо частий формат таких «романтичних» стосунків між підлітками. Тому в такому випадку варто поговорити і зі своєю дитиною, і з батьками іншої сторони. На нашому ютюб-каналі Stop Sexting Ukraine є навіть мультики для батьків про те, як правильно діяти в подібних ситуаціях. Не варто карати дітей, адже часто вони не можуть передбачити наслідків. Варто розповідати про те, що інтимні фото, зазвичай, поширюються мережами, можуть потрапляти до спільних груп у вайбері чи телеграмі класу і дитина стає жертвою цькування, а можуть з’явитися у відкритому доступі в Інтернеті і завадити дитині потрапити на омріяне навчання. Є й такі випадки, коли інтимні фото чи відео потрапляють на порносайти і вилучити їх звідти дуже не просто.

Чи карається Інтернет-цькування законом?

В Україні є закон "Про виготовлення і розповсюдження дитячої порнографії" і за це можна отримати покарання. Цьогоріч, разом із парламентом ухвалили закон, який забороняє навіть перегляд і зберігання подібних матеріалів. Відповідно, батьки мають пояснити дітям: дивитися і зберігати такі матеріали - протизаконно. Дітей до відповідальності не притягуємо, але всі ризики вони мають розуміти. Цей закон допомагає нам працювати із секстингом у школах.

Наскільки ефективна робота кіберполіції?

Ми завжди з ними на зв’язку. У кіберполіції є окрема команда, яка займається саме матеріалами сексуального насильства над дітьми, тобто дитячою порнографією. Вони ведуть розслідування, спільно з командами, в різних регіонах країни. Тобто робота ведеться і реакція на випадки теж є.