Немає сенсу питати дітей, ким вони хочуть бути

Чи необхідно враховувати в школі схильність дітей до гуманітарних або точних наук?

Ні, не потрібно.

Ми провели велике наукове дослідження, опитавши більш ніж 8000 дорослих людей і учнів. І поставили зустрічне запитання: "А ви берете на себе відповідальність за майбутнє школяра, потураючи його схильності до гуманітарних або природничих наук?".

Відповіді отримали такі: відповідальність на себе взяли 7% педагогів, 24% батьків і 3% самих школярів.

Тобто, радити радять, а відповідальності брати не хочуть.

Втім, батьки можуть спробувати віддати дитину на музику, фізкультуру, хімію, іноземні мови, історію чи математику. А потім, коли вона виросте, подивитися, чи скаже вона їм "спасибі".

Річ у тім, що невідомо, який саме біт інформації, отриманий у школі, потім може стати справою життя. Діти змінюють свої уподобання по три рази на рік, пробуючи то одне, то інше (і це правильно!), не пов'язуючи ці проби і помилки зі своїм майбутнім.

Усвідомлений же вибір "ким я хочу стати" починається, як правило, з 20-22 років. Навіть більше, зараз і ліва і права півкуля мають бути однаково добре розвиненими. Час такий.

І ще. Все залежить від того, навіщо ви посилаєте дитину в школу. Щоб вона там не напружувалася, роблячи тільки те, що їй подобається і легко дається?

Або навпаки – щоб вона там старалася і наполегливо тренувалася, набуваючи максимум умінь, навичок, знань і компетенцій, які допоможуть їй зайняти вище місце в житті.

Тому що розподіл на фізиків і ліриків пішов у далеке минуле.

Виграють ті, хто розуміє: зараз треба швидко орієнтуватися в усьому.