Штучне запліднення у ФРН: анонімність батька не гарантована

Вищий земельний суд німецького міста Гамм цього тижня ухвалив безпрецедентне рішення, визнавши право 22-річної німкені дізнатися ім'я її біологічного батька, донорську сперму якого свого часу анонімно було використано для штучного запліднення. На думку суддів, право дівчини дізнатися про її походження є вищим за право донора на анонімність. Експерти попереджають, що цей процес може стати прикладом для інших 100 тис. німців, чиї батьки були донорами сперми. Юристи ж вказують на можливість дітей вимагати від біологічних батьків спадщину та кошти на утримання. Медики, у свою чергу, вимагають нарешті врегулювати ситуацію на законодавчому рівні.

У віці 18 років Сара П. дізналася, що її справжнім батьком є анонімний донор сперми. Назвати його ім'я гінеколог, який опікувався процесом штучного запліднення, дівчині відмовив, посилаючись на анонімність. Однак суд став на бік позивачки. Втім, лікар заявляє, що вже не має цих відомостей, оскільки раніше вони мали зберігатися максимум 10 років. Тому, скоріш за все, зі своїм біологічним батьком Сара так і не познайомиться. Але найголовніше, на думку дівчини, що в Німеччині нарешті визнали право таких, як вона, знати про своє походження.

Запліднення з використанням донорської сперми у ФРН на офіційному рівні почали активно практикувати з 1970-х років. Нині таким чином на світ тут щороку з'являється близько тисячі немовлят. На перших етапах донорам гарантувалася стовідсоткова анонімність. Але у 1989 році Конвенція ООН з прав дитини та пізніше Федеральний конституційний суд Німеччини закріпили право дітей знати про своє походження. Правда, тоді це положення стосувалося здебільшого позашлюбних дітей. З 2007 року у ФРН більше не дозволено анонімне донорство сперми, а дані повинні зберігатися до 30 років. Це означає, що кожен чоловік, який поповнив банк сперми, автоматично погоджується з тим, що майбутня дитина матиме право дізнатися його ім'я.

На відміну від багатьох інших країн, юридичні питання, які виникають внаслідок донорства сперми у Німеччині, й досі до кінця не врегульовані. Діти таких донорів, як і позашлюбні діти, де-юре мають право висувати до біологічних батьків матеріальні претензії. На практиці таких судових прецедентів ще не було, але, попереджають юристи, після рішення суду в Гаммі це лише питання часу. Лікарі, що спеціалізуються на репродуктивній медицині, вимагають від законотворців внести ясність у це питання і захистити донорів від можливих фінансових претензій.

Випадок Сари П. вкотре довів, наскільки за останні десятиліття на Заході змінилася суспільна свідомість. Ще 20 років тому судді навряд чи стали б на бік дівчини. Не було б це питання і в центрі публічних дискусій. Тема штучного запліднення, особливо із використанням донорської сперми, тривалий час була табу. В анонімності були зацікавлені всі сторони. Нині ситуація змінилася: консервативні погляди вже не в моді, мораль спирається на інші цінності. Тепер, коли позашлюбні діти прирівнюються у правах до народжених у шлюбі, одностатеві пари більше не є рідкістю, а до матерів-одиначок відсутнє упереджене ставлення, користуватися послугами донорів сперми у бажанні дати початок новому життю не є чимось таким, чого потрібно соромитись. Все більше німецьких родин наважуються сказати своїм дітям правду про біологічних батьків. А знайти їх відтепер таким дітям буде набагато легше.