Джоанна Ґуді: "Не варто мовчати про сексуальні домагання"

На запитання euronews про ситуацію в країнах ЄС стосовно гендерної рівності та кількості сексуальних домагань відповіла доктор Джоанна Ґуді, керівник відділу свобод і справедливості в Агенції Європейського Союзу з основних прав.

Софі Клоде:

“З вашого дослідження, опублікованого 2014 року, ми дізнались, що кожна друга жінка в ЄС зазнала сексуальних домагань, і що Швеція та Данія лідирують у переліку країн. У них, відповідно, 80% та 81% опитаних жінок кажуть, що зазнали сексуальних домагань. Це суперечить усталеному уявленню про скандинавські країни, які мають імідж дуже розвинених, коли йдеться про гендерну рівність”.

Джоанна Ґуді, керівник відділу свобод і справедливості в Агенції Європейського Союзу з основних прав:

“Якщо згадувати про гендерну рівність, коли рівень цієї гендерної рівності істотно підвищився, то можна й очікувати, що дедалі більше жінок називатимуть певні типи поведінки неприйнятними. Тож, коли в певних країнах поняття гендерної рівності існує вже досить довгий час, скажімо, кілька років чи десятиліть, жінки воліють більше ділитися пережитим досвідом, вони частіше кажуть, що певні дії не є прийнятними, і починають частіше повідомляти про ці випадки тим, хто проводив опитування. В інших країнах досвід сексуальних домагань, як і раніше, розглядається як приватна справа. Тож, коли ми, наприклад, аналізували дані, отримані у південних та південно-східних країнах Європи, жінки часто були менш схильні розповідати про цей досвід, наприклад, про насильство в сім‘ї своїм знайомим чи друзям. А у скандинавських країнах жінки більш охоче говорили про пережите. Це щось, що не варто приховувати. Саме тому так багато жінок під час опитування відповіли “Так, це зі мною сталося, і це – неприйнятно!”

Софі Клоде:

“Згідно з опитуванням, чим вищу освіту та успішнішу кар‘єру має жінка, тим більший ризик сексуальних домагань. Чому?”

Джоанна Ґуді, керівник відділу свобод і справедливості в Агенції Європейського Союзу з основних прав:

“Ті жінки, які роблять кар‘єру, нерідко працюють там, де йдеться про типово чоловічі професії. Тож, наприклад, якщо ви працюєте в галузі бізнесу чи фінансів, або якщо ви незабаром станете директором компанії, ви кидаєте виклик типовому гендерному розподілу. Вам, напевно, доведеться працювати з більшою кількістю чоловіків, тому є ризик насильства. Коли жінка працює в галузі, де більшість – жінки, наприклад, у догляді за хворими чи за дітьми, тобто має типово жіночу професією, буде й менший ризик сексуальних домагань, оскільки тут не порушуються усталені гендерні норми. Чим вища у вас освіта, тим краще, напевно, ви розумієте, що певні дії не є прийнятними. Вам не так легко миритися з певними типами поведінки”.

Софі Клоде:

“Як можна зупинити чи зменшити сексуальні домагання?”

Джоанна Ґуді, керівник відділу свобод і справедливості в Агенції Європейського Союзу з основних прав:

“Вже протягом кількох років існують закони щодо рівності чоловіків і жінок, і вони покликані боротися з сексуальними домаганнями. Але проблема в тому, що закону потрібно дотримуватись, необхідно також, щоб люди знали про нього. Є також і нова конвенція від Ради Європи, її називають Стамбульською конвенцією. Цей документ дає визначення сексуальним домаганням, і низка країн ЄС ратифікувала її, країни підписали цю конвенцію, де йдеться про сексуальні домагання. Але ж потрібно навчити цьому людей, треба дати таку освіту хлопчикам, дівчаткам, чоловікам і жінкам у кожній країні. Працедавці та багато інших людей повинні бути залучені до цього процесу, щоб цей закон нарешті став по-справжньому дієвим”.