Інститут шлюбу в наші дні тріщить по швах. Одностатеві союзи реєструються все частіше і частіше, а більшість людей традиційної орієнтації воліють жити без штампа в паспорті. Але й це ще не все. Як з'ясували британські соціологи, третина сучасних чоловіків завмерли в очікуванні, коли кохані жінки зроблять їм пропозицію.
Автор: medikforum.ru
Інститут шлюбу в наші дні тріщить по швах. Одностатеві союзи реєструються все частіше і частіше, а більшість людей традиційної орієнтації воліють жити без штампа в паспорті. Але й це ще не все. Як з'ясували британські соціологи, третина сучасних чоловіків завмерли в очікуванні, коли кохані жінки зроблять їм пропозицію.
Заговорити на цю делікатну тему першими британці соромляться, тому чекають допомоги від своїх других половинок. На пропозицію руки і серця, зроблене їх пасією, погодилися б 44% опитаних. Вся біда в тому, що жінки про цей чоловічий комплекс не знають і самі перебувають в нестерпному чеканні. Тільки 31% респонденток висловили свою впевненість в тому, що їхні партнери зрадіють, коли почують про запрошення в РАГС.
В ході опитування соціологи з'ясували, що чоловіки, які погодилися створити сім'ю, переконані, що платити за організацію урочистості повинні жінки, які весільний переполох і ініціювали. «Вони просто зобов'язані взяти всі витрати на себе», - вважають британці.
Цікаво, що третина чоловіків, готових сказати своїм пасіям «так», не стали б зізнаватися знайомим в тому, хто і кому насправді зробив пропозицію. Щоб бути «такими, як усі», вони б склали свій варіант розвитку подій.
Дослідники відзначають, що, незважаючи на дивні відповіді своїх респондентів, більша частина з них все ж вважає, що пропонувати руку і серце повинен все-таки чоловік, а не дівчина. Правда, 27% опитаних заявили, що поріг РАГСу в якості нареченого і нареченої вони точно не переступлять, оскільки інститут шлюбу, на їхню думку, давно вже застарів.
2 червня 2026 р.
Коли навколо так багато тривог, найціннішим стає простір, де можна просто видихнути й відчути, що ти не одна. Для багатьох жінок у громадах Київщини та Чернігівщини, які пережили жахи війни, евакуацію та втрати, психологічна підтримка в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» став саме таким безпечним прихистком.
29 травня 2026 р.
Повномасштабна війна Росії в Україні принесла в українські громади не лише руйнування та втрати, а й глибокі психологічні травми. Особливо гостро це відчувають жінки у невеликих селах і віддалених громадах, де доступ до підтримки обмежений, а пережитий досвід часто залишається непроговореним. Щоб підтримати цих жінок і громади Жіночий консорціум України реалізував проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» у Киїнській, Киселівській, Крутівській та Поліській громадах Київської й Чернігівської областей.
27 травня 2026 р.
Під час війни гендерно зумовлене насильство (ГЗН) в Україні не зникло. Навпаки, ризики для жінок значно зросли. Однак офіційна статистика не відображає реальних масштабів проблеми. Саме цей парадокс став одним із ключових висновків Моніторингу реалізації прав жінок у воєнний час (2022–2025 рр.).
