Жіночий консорціум України - це об’єднання, засноване жіночими громадськими організаціями, для забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків та благополуччя дітей в Україні.

БІЛЬШЕ

80% дітей у "будинках дитини" знаходяться там за заявами батьків — експертка

Сьогодні в Україні 36 "будинків дитини", в яких перебувають близько 2,5 тисяч малюків у віці від двох місяців до 5-6 років. 70-80% дітей, які перебувають у таких установах, знаходяться там за заявами батьків.

Як нині працює інтернатна система виховання дітей, як і чому малюки потрапляють до будинків дитини та що може зробити держава для того, аби зменшити кількість вихованців інтернатної системи та подарувати їм родину — в ефірі Українського радіо розповіли голова правління громадської спілки "Українська мережа за права дитини", програмна директорка благодійного фонду "СОС Дитячі містечка Україна" Дар’я Касьянова та голова громадської організації "МАРТІН-клуб" Вікторія Федотова.

Інтернат — зло

Дар'я Касьянова вважає, що на сьогодні не потрібно "демонізувати" інтернати, позаяк інтернати, якби в них не було дітей, "нічого страшного з себе не становлять".

"Люди, з якими я зустрічалась й які вже самі мають дорослих дітей, говорять, що досвід життя в інтернаті — це період подолання самих себе, захист себе. У дорослому житті це навчило їх лише у ще більшій мірі закриватись", — розповіла експертка.

За її словами, вона має приклад жінки, яка взяла під опіку у прийомну сім’ю дітей і сама свого часу зростала в інтернатній установі: "Її основна мотивація стати прийомною мамою полягала в тому, що вона не хотіла, аби діти росли в інтернаті та повторювали її шлях".

Касьянова вважає, що найбільшою проблемою інтернатної системи є те, що вона "забирає в дитини можливість любити, довіряти та формувати прив’язаності": "У дорослому житті, як би ти це не долав, на жаль, такі прості речі, які роблять нас людьми, система забирає...Мені б дуже хотілось, щоб кількість дітей в інтернатах в Україні зменшувалась".

Чого не дає інтернат

З нею згодна й Вікторія Федотова, яка вважає, що дитина, яка виховується поза сім’єю, як на персональному, так і на соціальному рівні — не отримує того, що потребує: "Інтернат чи дитячий будинок не дає близького дорослого. Дитина, яка росте в інституційній опіці — фізично "недобирає", адже інтернат створений не для розвитку дитини".

"За даними досліджень, дитина, яка виховується у дитячому будинку, морально відстає у розвитку і її мозок не розвивається. Він не отримує всіх стимулів, які мав би отримувати... Але я не кажу, що люди, які вийшли з інтернатів, якісь "не такі", — розповіла фахівчиня.

Вона додає, що ці діти нічим не відрізняються, але тут важливо розуміти, що треба витратити багато енергії для дитини на те, щоб вона нормально розвивалась в сімейному оточенні та в інтернаті.

"Всі зусилля, які дитина витрачає на те, аби вирости й вийти з інтернату нормальною людиною, могли витрачатися на розвиток, таланти, те, щоб дитина росла в любові", — зазначила Федотова.

Також, за словами голови громадської організації "МАРТІН-клуб", існує таке явище, як спадкоємність: "Дитина, яка виросла в інтернаті, коли стає дорослою, також віддає своїх дітей в інтернат. З покоління в покоління це передається і діти, які виросли, не вбачають нічого поганого в тому, що їхні діти також виховуються в інтернатах".

Чому діти потрапляють у "будинки дитини"

За словами Дар'ї Касьянової, на сьогодні в Україні 36 "будинків дитини", де знаходяться близько 2,5 тисяч малюків у віці від двох місяців до 5-6 років: "Часто люди вважають, що діти потрапляють туди, тому що їх залишають в пологових будинках. Насправді 70-80% дітей, які перебувають в будинках дитини, знаходяться там за заявами батьків".

Експертка зазначає, що батьки мають таку можливість в силу різних обставин, і це передбачено законодавством України.

"Буває, наприклад, що в мами троє дітей і вона сама їх виховує. Мама втратила роботу в результаті COVID-19, прийшов спеціаліст зі служби в справах дітей чи соціальний працівник і сказав "не мучитись" та віддати малюка в "будинок дитини" на пів року", — розповіла фахівчиня.

У таких ситуаціях, як переконує фахівчиня, мама їде і пише заяву: "Дитина там може знаходитись пів року. Як правило, далі мама приїжджає та продовжує цю заяву або робить це телефоном. так діти можуть знаходитись там роками".

Також, за її словами, існує хибна думка, що в будинках дитини перебувають діти з тяжкою інвалідністю: "Це не так. Буквально минулого року ми проаналізували декілька будинків дитини та причини потрапляння туди дітей, їхні діагнози. На щастя, не так багато дітей зі складними захворюваннями, інвалідністю. В більшості діти перебувають там через соціальні причини, через те, що батьки не справляються".

Касьянова додає, що там вони перебувають роками й потім переходять у дитячі будинки та інтернати. Вона переконана, що маленькі діти не мають знаходитися у "домах дитини", а такі діти, яких мама не може виховувати, залишити собі, повинні потрапляти в іншу сім’ю або залишатися у своїй родині.

"Суспільство має підтримувати родину і жінку, яка залишилась без підтримки. Адже для того, щоб мама прогодувала дитину, потрібно 3-4 тисячі гривень, для того, щоб ми як платники, прогодували таку дитину в інтернаті — потрібно 30 тисяч гривень", — зазначила Вікторія Федотова.

Чому не змінюється система виховання дітей поза сім’ями

Дар’я Касьянова розповіла, що свого часу в Україні відбувалися зміни в системі, які торкнулися всієї держави: "Був активний розвиток сімейних форм виховання у 2006-2008 роках, й до 2012 року активно розвивалися прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу. Тоді вдалось зменшити кількість дітей в інтернатах за рахунок того, що українці приймали дітей у свої сім’ї".

"Паралельно розвивалися послуги для мам з дітьми. В Україні з’явились Центри матері та дитини для того, щоб займатися профілактикою відмов від новонароджених дітей. Зараз існує 16 таких центрів і вони досі нормально функціонують", — зазначила експертка.

Проте лише Центрами матері та дитини проблему відмов від дітей вирішити неможливо: "На рівні кожної громади має бути реальна допомога, яка могла б бути доступною у будь-яку пору. При виникненні проблем зараз у нас найкраще рішення — це вилучити дитину і перемістити її в центр соціально-психологічної реабілітації, притулок чи в лікарню".

Патронатні сім'ї

Фахівчиня додає, що також в Україні розвиваються патронатні сім’ї, які існують для короткотривалого прилаштування дитини.

"До прикладу, якщо мама захворіла і їй треба пролікуватись, а дитину немає з ким залишити, аби про неї потурбуватись. Тоді малюка можна розмістити у патронатній сім’ї вихователів, в якій дитина може бути відповідно до закону від 3 до 6 місяців", — пояснила Касьянова.

Підсумовуючи, програмна директорка благодійного фонду "СОС Дитячі містечка Україна" наголосила, що станом на сьогодні в Україні є практики, напрацьовані державою спільно з громадськістю щодо дітей. Проте, на жаль, вони не переростають у системні зміни.

"Закінчуються проєкти, міняються міністри, проте немає спадковості рішень й практики зберігати напрацювання попередників", — резюмувала Касьянова.

 


Джерело: suspilne.media 13 жовтня 2021


Тегиправа дитини,   інтернати,   захист прав дитини,   будинки дитини

НАШІ ПРОЕКТИ

Як допомогти дітям пережити лихо: поради для батьків

Матеріал надає інформацію для батьків про те, як допомогти дітям різного віку, які перебувають в ситуації конфлікту.
 

Голоси дітей – проти насильства щодо дитини

Слова дітей з усього світу про попередження насильства щодо дитини відобразились на сторінках книги " Голоси дітей - проти насильства щодо дитини".
 

Альтернативний звіт про дотримання Україною положень Конвенції ООН про права дитини за період з 2011 по 2018 роки (від коаліції неурядових організацій)

Альтернативний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини є результатом спільної роботи експертів громадського сектору в сфері захисту прав дитини. Документ містить актуальну інформацію про виконання Україною положень Конвенції ООН про права дитини за період, що пройшов з моменту отримання Україною рекомендацій Комітету ООН з прав дитини стосовно розгляду останнім зведеної третьої та четвертої державної доповіді (2011 рік) по 2018 рік включно.
 

Альтернативна доповідь про впровадження Конвенції ООН про права дитини, підготовлена дітьми