Коли війна змусила подорослішати: Історії підлітків з Первомайська

Уздовж усієї Миколаївської області сьогодні проходить лінія фронту і ця територія перебуває під постійними обстрілами та бомбуваннями. Однак, місто Первомайськ досить віддалене від зони бойових дій. Мабуть тому тамтешні підлітки говорять, що почуваються відносно безпечно, а їхні родини не змушені були покидати домівки.

Втім, війна змінила життя кожного. Зараз немає сенсу гадати, як би вони жили, якби не було війни. А реальність така: війна не дає дітям нормально вчитися – уроки проходять за графіком тиждень онлайн, тиждень офлайн. І діти відверто говорять, що це погано для них. Війна обмежила їх у пересуванні і буквально змусила подорослішати. Але вони, як усі підлітки, продовжують мріяти! А дехто вже зараз має чіткий план на доросле життя.

Ми продовжуємо знайомити вас з учасниками літньої школи «Голоси юних – право на захист» в межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III».

14-річна Дар`я Петрова розмірковує над тим, щоб стати журналісткою. Про це вона вголос заявила уже на першій зустрічі-знайомстві в літній школі. Дівчина пише вірші і з гордістю розповідає про свої шкільні проєкти. Характер комунікатора виявляє на кожному занятті літньої школи, з готовністю коментує тему прав дитини. «Дуже хочеться щоб тебе чули, розуміли і поважали»,- каже вона.

15-річна Настя Костик має мрію – вдкрити у Первомайську кав`ярню, де будуть дуже красиві смаколики. Красиві – це принципово для дівчини. Пояснюючи свою думку, вона наводить багато епітетів та порівнянь із чого стає зрозуміло, що кондитерські вироби в її майбутній кав`ярні будуть справжніми витворами мистецтва. А ще вона мріє про Україну, яка була раніше - без війни. І щоб ціни в магазинах були як раніше. «І щоб були хороші сусіди», - наголошує Настя. Погодьтесь, тонке зауваження з вуст підлітка.

14-річний Матвій Букатка на самому старті розмови говорить: «Я – творча людина». Він мріє стати музикантом і вже два роки вчиться грати на гітарі. Однак зараз, каже він, через війну, вчитися дуже складно та й розвивати творчу кар`єру не так просто. На запитання «Як війна вплинула на твоє життя?» Матвій сказав: «Я подорослішав, став відповідальнішим і сильнішим».

Олександрі Сухоставській 14 років. Вона розповідає, що війна змінила її характер. «Я стала зла», - каже Саша. Вихід та баланс для негативних емоцій дівчина знаходить у мистецтві - вона малює і співає. У розмові про навчання відверто говорить - онлайн уроки дуже розхолоджують, так вчитись дуже важко. На запитання «Про що ти мрієш?» несподівано дає чітку відповідь: «Перше – мир. Друге – щоб люди були добрішими». Хоча Олександра ще не визначилась із майбутньою професією, каже що жити хотіла б в Одесі або Києві.

14 річний Костик Гайдиш має дар. Він вміє смачно готувати. І не тільки прості страви, а й до прикладу, зелений борщ. Про це він голосно заявив під час знайомства у літній школі. Саме кухарство Костик розгляядає як найвірогіднішу майбутню професію. Своє майбутнє Костик бачить у ЄС. А на запитання «Якою ти бачиш майбутню Україну?» відповідає: «Відбудованою і очищеною від мін».

Розмова з 15-річним Юрою Індюховим була абсолютно дорослою. Коли почалася велика війна йому було 11 років. Розповідає, що тоді було дуже страшно. Як і інші однолітки, скаржиться на онлайн-навчання. Каже, у школі офлайн не тільки вчителі поруч, а й з психологом можна поговорити. Хлопець уже зараз не тільки знає ким буде, а й що та як робитиме у дорослому житті. Він має чіткий план: стати поліцейським у Німеччині і згодом вивезти туди усіх рідніх. «Там зарплати кращі», - каже він.

Нагадаємо, що літня школа реалізовувалась в межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III», за підтримки ERIKS Development Partner та Radio Aid (Швеція).