80% таджицьких жінок регулярно потерпають від насильства в сім'ї

Близько 80% таджицьких жінок регулярно піддаються насильству в сім'ї, свідчать підсумки нового дослідження, проведеного таджицькими правозахисниками та активістками жіночого руху. Домашнє насильство стає причиною численних випадків суїциду і психологічних травм.

Між тим, публічно обговорювати цю тему в суспільстві не прийнято, оскільки це вважається втручанням у приватне життя і особисті справи людини та її сім'ї. Подібні справи неохоче розслідують в міліції і розглядають судах, а самі жертви вкрай рідко звертаються по допомогу в державні органи.

За даними нового звіту, складеного за базою даних кризових центрів в Таджикистані і МВС країни, близько 80% жінок систематично піддаються домашньому насильству.

При цьому 5% жінок роблять спроби покінчити життя самогубством через сварки з чоловіком або його родиною. У 70% жінок спостерігаються психоемоційні порушення внаслідок домашнього насильства.

Шромадські організації впевнені - проблему насильства щодо жінок буде вирішено, коли влада визначаться, наскільки вигідний або невигідний з точки зору фінансів закон про насильство.

"У Таджикистані сьогодні всі закони приймаються з урахуванням фінансової сторони питання. Скільки буде коштувати виконання того чи іншого закону. Хоча ми для себе вирішили, що це було політичне рішення [його неприйняття]. Дешевше закон такий мати і менше витрачати. Превентивні заходи завжди менше витратні, ніж ті наслідки, які ми лікуємо. Суїциди, опіки, психоемоційні порушення, які отримує жінка ", - вважає Алла Куватова.

Що вважати насильством

Запропонований законопроект став предметом жвавих дискусій про те, що вважати насильством. Те, що з точки зору правозахисників є прямим порушенням прав людини, зокрема жінок, в таджицькому суспільстві, нерідко, не вважається будь-яким обмеженням прав.

На думку Алли Куватової необхідно змінити стереотипи мислення. Причому часто міняти їх повинні не тільки чоловіки, але й самі жінки. "Ну, подумаєш, не дозволили вийти дівчині заміж за кого вона хоче або молодій людині не дали одружитися. Не дали дозволу дівчинці продовжити освіту. Дружині не дають працювати, вона хоче працювати, а чоловік вирішив, що вона буде сидіти вдома. Ці види насильства навіть не вважаються насильством. Але, насправді це заборони, погрози ", - пояснює Куватова.

Влада визнає, що проблеми існують, але закликає обережно підходити до цього питання. У таджицькому суспільстві не прийнято публічне обговорення сімейних проблем.

Жінку, яка зважилася відкрито розповісти про свої проблеми, можуть засудити знайомі та родичі. Держава, тим часом, практично безсила надати їй будь-яку допомогу. Вона змушена повернутися до сім'ї чоловіка.

Керівник громадського фонду "Панорама" Тетяна Бозрікова розповідає, що наявність освіти, фінансової незалежності і вік не мають тут великого значення.

"Понад 76% жінок, одного разу зазнали насильства, піддавалися йому багато разів. Близько 5% скоїли спробу суїциду. Психічне насильство навіть не називається насильством в кримінальному праві, - підкреслює Тетяна. - Сама проблема носить латентний характер. Кількість зареєстрованих заяв в УВС по районах становить не дуже великий відсоток, тому що не всі звертаються. Нерідко у разі звернення жінок дільничні міліціонери кажуть жертвам, що це їхні сімейні справи і радять розібратися в них самостійно ".

"В описі складу злочину поняття насильства вживається тільки з вказівкою на фізичне. Практично не враховується у кримінальному праві психічна травма. А переважає частіше саме психологічне насильство, - додає Тетяна Бозрікова. - Крім того, кримінальне законодавство не передбачає особливості визначення і покарання за домашнє насильство і за насильство в сім'ї ".

Чому таджички мовчать

Тим часом адвокат Тетяна Хотюхіна впевнена, що саме по собі прийняття закону про насильство в сім'ї нічого не змінить, поки не будуть розроблені механізми його реалізації і поки в суспільстві будуть спокійно ставитися до фактів жорстокого поводження з жінками.

Кримінальні справи стосовно людей, що вчинили домашнє насильство в Таджикистані розглядаються як справи приватного обвинувачення, в той час як у США, наприклад, вони проходять як громадські та розглядаються публічно.

Випадки жорстокого поводження, як правило, не доходять до суду і вирішуються в досудовому порядку. Громадськість дізнається лише про найбіль гучні справи, коли інцидент у родині став причиною смерті або самогубства жінки

"Суди не особливо хочуть розглядати такі справи. Прокуратура теж вважає, що самі помиряться. Реакції суспільства немає. Дільничні міліціонери взагалі не відслідковують, де на їх дільниці відбувається систематичне насильство", - констатує Тетяна Хотюхіна.

І додає: "У нас вважається, що бити жінку не особливо великий злочин. І сама жінка так думає. Вона згадує родину своїх батьків і живе з усвідомленням, що всіх б'ють, і я повинна терпіти. Жінки економічно залежні від своїх чоловіків".

У ряді регіонів Таджикистану дівчата в школу не ходять: не дозволяють батьки. Відсутність освіта - одна з причин економічної залежності майже 70% таджицьких жінок та їх слабкою політичної активності, вважають активістки жіночого руху.

Розлучення по телефону

Масова міграція працездатного чоловічого населення Таджикистану ускладнила становище жінок, багато з яких багатодітні матері-домогосподарки. Вони, в основному, проживають у домі родичів чоловіка, відчуваючи утиски з боку батьків чоловіка.

Правозахисники пропонують заборонити розлучення по телефону, що широко практикується в останні роки. Для розірвання шлюбу, укладеного за мусульманською традицією, чоловікові достатньо тричі вимовити в телефонній розмові слово "Таллок". Дружина трудового мігранта, в такому випадку забирає дітей і йде з дому, забравши тільки свої особисті речі.

Як правило, нерухомість, придбана за роки спільного проживання, оформлена на інших людей і при судовому розгляді жінка залишається без будинку та грошового утримання.

Багато таджицьких родин не реєструють свої шлюби у РАГСі, обмежуючись мусульманським обрядом одруження. Це ускладнює ситуацію при розлученні і часто стає причиною жіночого суїциду.

У 1993 році Таджикистан взяв на себе міжнародні зобов'язання щодо виконання конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. Проте досі механізми реалізації цієї програм не розроблені. Влада заявляє про нестачу коштів на проекти по захисту прав жінок і дітей.

Єдиним місцем, куди можуть звернутися по допомогу жінки-жертви насильства в сім'ї, - це кризові центри і громадські організації, створені за фінансової підтримки іноземних донорів.