Молодший інспектор Дар’ївської виправної колонії № 10 Віталій Діденко став дуже відомою людиною серед своїх колег: цей прапорщик — перший співробітник пенітенціарного відомства Херсонщини, котрий скористався своїм правом... на декретну відпустку.
Автор: Голос України
Молодший інспектор Дар’ївської виправної колонії № 10 Віталій Діденко став дуже відомою людиною серед своїх колег: цей прапорщик — перший співробітник пенітенціарного відомства Херсонщини, котрий скористався своїм правом... на декретну відпустку.
У Віталія з дружиною Людмилою вже підростали синочок Льоня та донечка Катруся. Інша родина на таких досягненнях і зупинилася б. Але подружжя Діденків якось побачило по телевізору сумні оченята вихованців дитячого будинку з райцентру Снігурівка Миколаївської області і вирішило стати прийомними батьками ще й для трьох сиріт при живих батьках — Алінки, Дмитрика та Назарчика. І щойно це сталося, як доля їм віддячила: жінка знову завагітніла і дала життя чудовим хлопчикам-двійнятам Андрійку і Сашку! Але директор школи у селі Галаганівці Людмила Діденко не зважилася покинути свою відповідальну роботу на час виховання малюків, і зробити це довелося главі родини.
— У мене і дружини заробітки невеликі — разом отримуємо трохи більше п’яти тисяч гривень. Щоб діти мали все необхідне, доводиться тримати велике господарство — п’ять корів, сім бичків, птицю та свиней. Ще й другий поверх будинку зводимо, щоб додати житлової площі для дітвори. Клопоту вистачає, тому довелося на півтора роки взяти декретну відпустку. Адміністрація колонії поставилася до моїх обставин із розумінням і перепон не чинила, — пригадує прапорщик Віталій Леонідович. — Діти — це велика відповідальність, але вони віддячують щирою любов’ю, і витрачати на них час та працю зовсім не шкода. Різниці між прийомними та своїми дітьми ми не робимо — для нас вони всі рідні. Хоча на перших порах довелося докласти багато зусиль, щоб серденята Алінки й Назарчика відтанули. Адже Назар уже був у прийомній родині, і там до хлопця поставилися жорстоко — били, принижували, вкрай занехаяли, через що він перетворився на якесь маленьке вовченя. Та любов творить дива, і нині колишні вихованці дитбудинку почуваються невід’ємними членами нашої родини. Разом виїжджаємо на пікніки, граємо у волейбол, а 88-літня прабабуся Надія Дмитрівна допомагає старшеньким опановувати науку — недарма сорок років пропрацювала вчителькою молодших класів.
Людмила Діденко зізнається, що семеро синів та дочок для неї — далеко не межа. Вони з чоловіком завжди хотіли мати дванадцятеро діточок, тому 37-річному прапорщику Віталію Діденку, мабуть, доведеться ще не раз оформляти декретну відпустку. Втім, Віталій Леонідович і не проти: діти для нього — над усе.

21 серпня 2026 р.
В ніч проти 20 серпня російські агресори завдали масованого удару балістичними та крилатими ракетами по Києву та Київській області. Удень столицю знову атакували дрони, в результаті знову загинула людина. Загалом загинуло 17 людей та десятки отримали поранення.

19 серпня 2026 р.
30 липня, у Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми, на Рівненщині говорили про те, про що особливо важливо пам’ятати під час війни: ризики насильства, експлуатації та торгівлі людьми зростають, а отже, захист прав жінок має бути постійним і системним.

3 серпня 2026 р.
У мережі Жіночого консорціуму України є організації, які разом із нею пройшли десятки років змін, реформ, перемог і нових викликів. Центр громадської активності «Синергія» із Чернівців – одна з них. Майже чверть століття співпраці, десятки спільних заходів і проєктів, але найцінніше тут не цифри.