Усиновлення українських дітей-сиріт представниками української діаспори могло б дати сильний імпульс для вирішення в Україні проблеми сирітства. І що вкрай важливо - посприяло б влаштуванню у сім'ї дітей-сиріт старшого віку і дітей з особливими потребами.
Автор: УКРІНФОРМ
Усиновлення українських дітей-сиріт представниками української діаспори могло б дати сильний імпульс для вирішення в Україні проблеми сирітства. І що вкрай важливо - посприяло б влаштуванню у сім'ї дітей-сиріт старшого віку і дітей з особливими потребами.
Коментуючи стан справ з усиновленням в Україні дітей-сиріт, президент Альянсу зазначив, що головним завданням в усуненні наявної у нас проблеми сирітства, є, безумовно, активізація потенціалу України. Тобто, усиновлення українських дітей-сиріт громадянами України. "Але на це потрібен час. І поки ми це робимо, є конкретні діти, які, на жаль, не мають можливості виховуватися в сім'ї", - наголосив Руслан Малюта.
За його словами, допомога, яку надає українським дітям-сиротам українська діаспора зі Сполучених Штатів Америки, Канади, інших країн, "є дуже об'ємною". І вона не обмежується тільки відкриттям в Україні дитячих центрів, наданням фінансової та гуманітарної допомоги. За кордоном є вже багато сімей українців, які усиновили дітей-сиріт з України. Тому "ми порушуватимемо на національному рівні тему введення при міждержавному усиновленні особливих пільг чи якогось особливого процесу сприяння, коли усиновлення проводиться українцями" діаспори.
Як зазначив Руслан Малюта, існує різниця в тому, коли дітей-сиріт всиновляють просто іноземці (у повному розумінні цього слова) та іноземці українського походження, "які говорять українською чи російською мовами, які зберігають зв'язки з Україною". На переконання президента Альянсу "Україна без сиріт", усиновлення представниками української діаспори "не можна вважати міждержавним у тому значенні, в якому воно, як правило, використовується. А процедури, вимоги для них (українців діаспори), на жаль, такі ж самі".
"Безумовно, хочеться, щоб діти залишались в Україні. Але якщо є гарна українська сім'я, яка готова відкрити свою домівку для дитини з-за кордону, чому б цього не зробити? Це був би доволі сильний імпульс для вирішення (в Україні) проблеми дітей-сиріт. І що важливо - посприяло б влаштуванню (в сім'ї) дітей старшого віку, дітей з особливими потребами", - заявив Руслан Малюта.
До речі, як зазначив президент Альянсу, "одна з найбільших потреб, яка зараз є в українському суспільстві, - це підтримка сімей, які беруть на виховання дітей. Особливо - старших дітей, дітей з особливими потребами. Це та категорія, яка зараз найменше підтримана (в Україні). У мене троє дітей, скоро буде четверта - і мені навіть незручно, що насправді держава мені фінансово допомагає більше, ніж тій сім'ї, яка всиновлює дитину-інваліда".
На даний час в Україні йде реформування в центральних органах влади, а тому це не кращий час для внесення ініціативи Альянсу щодо законодавчого сприяння усиновленню українських дітей-сиріт представниками української діаспори, вважає Руслан Малюта. Реформуватиметься і Державний департамент з усиновлення та захисту прав дитини. Але як тільки стане зрозуміло, "який буде центральний орган, в якому вигляді цим (питанням) займатися", воно буде ініційовано Альянсом "Україна без сиріт", повідомив президент цієї організації.
За інформацією Руслана Малюти, до Альянсу "Україна без сиріт" входять зараз понад 50 членів (громадських та благодійних організацій, церков). Метою діяльності цього об'єднання є вирішення питання сирітства в Україні у співпраці з державними структурами.
13 жовтня 2026 р.
Коли навколо небезпечно й звичне життя постійно переривають повітряні тривоги, дітям особливо потрібні місця, де можна видихнути, побути собою, помріяти й відчути підтримку. Саме тому команда Запорізького хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» приходить туди, де їм зручно зустрічатися: до гімназії, спортивної школи та сільських осередків творчості.
12 жовтня 2026 р.
Фахівці, які щодня працюють із людьми, що пережили окупацію, переміщення, втрату дому та інші травматичні події, добре знають, як важливо бути поруч із тими, хто потребує допомоги. Але хто подбає про самого фахівця, який переживає десятки чужих болючих травм? Саме про це говорили під час дводенного тренінгу «Турбота фахівців про себе. Професійне вигорання та вторинна травма», який відбувся у межах проєкту «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізує за фінансування Ради Європи.
8 жовтня 2026 р.
Дитинство на Сумщині сьогодні важко назвати безтурботним. Повітряні тривоги, вибухи, постійна небезпека – усе це стає частиною щоденності, у якій діти мають не лише вчитися, гратися й дружити, а й якось давати раду страху, злості, суму та напруженню.
