Навчальний заклад незвичного формату відкрився у київському передмісті Пуща-Водиця. Тут запрацювала перша в Україні Академія лідерства – за взірцем лідерських академій, що успішно працюють в Ізраїлі. Фінансування Академії здійснює американський інвестиційний фонд Western NIS Enterprise Fund. Засновники називають Академію прообразом українського Оксфорду і Кембриджу.
Автор: Голос Америки
Навчальний заклад незвичного формату відкрився у київському передмісті Пуща-Водиця. Тут запрацювала перша в Україні Академія лідерства – за взірцем лідерських академій, що успішно працюють в Ізраїлі. Фінансування Академії здійснює американський інвестиційний фонд Western NIS Enterprise Fund. Засновники називають Академію прообразом українського Оксфорду і Кембриджу.
Це не студентський табір і не зовсім виш. Тут не видають дипломів про спеціальність – тут плекають нову національну еліту. На офіційне відкриття до майбутніх лідерів завітав чинний президент. Їх 39 – юних і талановитих, щойно зі шкільної лави. В Академії вони проведуть майже рік, щоб вийти звідси зрілими людьми, які знають, чого хочуть для себе і своєї країни, -- пояснюють задумку ініціатори проекту.
«Мені здається, що зараз і в державному управлінні, і у військовій справі, і в політиці Україні системно бракує людей, які є творчими і які готові брати на себе відповідальність. І ці діти вже мають дуже високий потенціал. Коли вони його розвинуть тут, а далі доповнять освітою чи службою в армії чи іншими здобутками, в них буде надзвичайний життєвий шлях», - каже радник глави Адміністрації Президента Наталя Попович.
«Тільки молодь може країну змінити. Попередні генерації приходять уже з багажем усяким. А ці люди не мають того багажу, вони розуміють, що сила в їхніх руках. І вони своєю освітою і любов’ю до країни зможуть змінити державу на краще», - говорить президент фонду Western NIS Enterprise Fund Ярослава Джонсон.
«Лідерство дуже важливе для будь-якої країни. Якщо Академія виховує лідерів і їй це добре вдається – то це саме те, що Україні потрібно», - каже екс-посол США в Україні Джон Гербст.
Їх відбирали по кращих школах в усіх регіонах, включаючи Крим. Тут в Академії вони вивчають філософію і красномовство, практичну логіку і бойові мистецтва, влаштовують дослідницькі мандрівки Україною та волонтерствують у військовому госпіталі.
«Тут такий нестандартний формат спілкування. І теми не такі занудні, як у школі чи в університетах, а те, що дійсно потрібно для життя. І тому всім студентам цікаво тут навчатися», - ділиться враженнями Максим Вишнянчин зі Львова.
«Я хочу повернутись у своє місто і зробити його більш європейським. Інфраструктура, система навчання – все це дуже важливо, і я хочу підтягнути власне місто на вищий рівень», - каже Назар Бакуха зі Слов’янська.
Для багатьох із них Академія вже зараз змінила особисті плани на майбутнє. І вже зараз зрозуміло: цей зайвий рік між школою та університетом не виявиться для них «втраченим». Навпаки: дасть старт для злету. Фундатори обіцяють, що наступного року відкриють ще 4 академії в інших містах. Цей прообраз українського Оксфорду, вірять ініціатори, стане розсадником національної еліти нового зразка – такої, що любить Україну і мотивована їй служити.

17 листопада 2026 р.
Осінь це не лише пора яскравих барв, золотого листя та затишку, а й чудова можливість зазирнути у світ власних почуттів, навчитися виражати емоції через творчість і відкрити для себе красу навколишнього світу. Саме тому команда Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» вирішила провести кілька творчих занять «Осінь у моєму серці: кольори настрою» для дітей віком від 5 до 10 років.

16 листопада 2026 р.
Чергова зустріч НЕформального клубу для підлітків почалась НЕстандартно. 😁Учасники зустрічі застали як наш маленький, але дуже відповідальний помічник-робопилосос закінчує прибирання. 😁Познімали відео, пораділи, що нарешті роботу можна віддати машині і відкрили засідання!

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.