Бити не можна заспокоїти: чому батьки вважають за норму піднімати руку на власних дітей

Ремінь, який про всяк випадок висить на шафі, ляпас по голові або лінійка по рукам - уже є батьківською агресією.

Понад тисячу двісті випадків виховання криками, стусанами і знущання з дітей - лише за цей рік зафіксували поліцейські. І все це - від рук родичів і батьків.

Звідки береться така агресія, чому батьки досі вважають за норму піднімати руку на власних дітей і як вчасно розгледіти - де домашнє насильство, а де просто таке виховання - 9 вересня йдеться в сюжеті ТСН.

Б’є, а отже любить - метод виховання, який, певні фахівці знають багато дітей в Україні. Бо ремінь, який про всяк випадок висить на шафі, ляпас по голові або лінійка по рукам - уже є батьківською агресією.

"Будь-яке застосування фізичної сили, будь-яка образа - це вже приниження - це вже є насильство", - говорить координаторка Національної гарячої лінії для дітей та молоді ГО "Ла Страда-Україна" Альона Кривуляк.

І найстрашніше, кажуть фахівці, що частина такого, на перший погляд - не насильства - як от шарпання, чи в куток на коліна - є і досі загальноприйнятими методами виховання.

"Нас не навчили батьки. І постає проблема, що наша дитина не така - бо я їй пояснюю, а вона не розуміє, тому набагато легше її шарпнути і відкинути", - зазначає фахівчиня.

"Дитина завжди - це як симптом. Будь-які відносини з дитиною - це те, що довгий час розгортається в сім'ї", - зазначає психологиня Юлія Ніколішена.

Психологи пояснюють, будь який малий хлопчик чи дівчинка, як і будь який дорослий, якщо його шарпають - почне нервуватися. І слухати далі не зможе. Тільки от, якщо дорослий на образу - дасть здачі - дитина замкнеться, плакатиме або втече.

Вона (дитина - Ред.) хоче, щоб її заспокоїли, щоб в цей момент з ним хтось побув і хтось визнав його почуття, що він зараз відчуває", - пояснює фахівчиня.

А от якщо дитину вже б'ють та і просто - роблять будь що, що здається вам образливим - одразу викликати поліцію.

"Якщо дії кривдника мають ознаки кримінального правопорушення - тілесні і ще якісь - викликають службу у справах дітей, яка і приймає рішення, куди дитину віддавати", - пояснюють правоохоронці.

А ще не боятися влізти не у свою справу. Бо у історіях з дітьми, кажуть фахівці, краще пере-, аніж не додивитися.

"Дуже хочеться, щоб красива фраза "чужих дітей немає" - почала діяти і її дослухався кожен українець", - зазначає уповноважена президента з прав дитини Дар'я Герасимчук.