Українські демографи б’ють на сполох. В країні не вистачає чоловіків. Наприкінці 2010 року на кожного українця припадало майже по дві українки. Не зважаючи на кількісну перевагу, залишається очевидна нерівність жінок на ринку праці, в сім’ї та суспільстві. Проте є й ті, які руйнують такі стереотипи.
Автор: Голос Америки
Українські демографи б’ють на сполох. В країні не вистачає чоловіків. Наприкінці 2010 року на кожного українця припадало майже по дві українки. Не зважаючи на кількісну перевагу, залишається очевидна нерівність жінок на ринку праці, в сім’ї та суспільстві. Проте є й ті, які руйнують такі стереотипи.
Ольга Веснянка – жінка, але паралельно журналістка «Німецької хвилі», правозахисниця та організаторка кіноклубу. Говорить, що інколи переваги статі можна використати у роботі.
«Можна використати те саме, що роблять усі українські жінки, і навіть наша колишня прем’єр-міністр. Можна десь всміхнутися, якщо тобі треба десь зробити якусь справу з чоловіками», – говорить Ольга Веснянка.
Можна й не посміхатися. Але інакше ставлення до жінок все одно існує, так само як і в журналістській роботі.
«Я пам’ятаю наші летючки на певному телеканалі, де переважно чоловіки є в топ-менеджменті, і вони ухвалюють рішення. А ви, дівчата, якщо ви пропонуєте якогось гостя, наприклад, на програму, то ви, напевно, з ним або спите, або на нього якесь око поклали», – згадує журналістка.
Через відчуття дискримінації до своєї статі, президент міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда Україна» Катерина Левченко вирішила зайнятися захистом прав жінок. До 8 березня підготувала 8 порушень, які показують, що жінкам в Україні живеться гірше.
«Бідність – вона має жіноче обличчя, так само як і міграція має жіноче обличчя в Україні. Це не означає, що чоловіки живуть набагато краще, але жінки живуть гірше ніж чоловіки», – каже Катерина Левченко.
Активна позиція пані Катерини не заважає їй одночасно бути і дружиною і матір’ю, а також прагнути до встановлення суспільства із рівними можливостями:
«Хотілося б, щоб більше людей в країні та й в світі в цілому розуміли, що ідея прав людини, прав жінок, вона приносить користь всім».
Леся Оробець – не тільки дружина і матір, вона ще й депутат. До того ж активна користувачка соціальних медіа. У пані Лесі є свої секрети.
«Я не знаю, чи комусь сподобається мій секрет, але він полягає в дуже жорсткій дисципліні до себе, тобто я не маю права тратити найдорожче, що в мене є, саме час і енергію, на пусті речі», – каже депутат Верховної ради України Леся Оробець.
Їй, як політику-жінці, теж доводилось відчувати безпорадність впливати на важливі рішення.
«Декілька разів складалися дивовижні ситуації, коли виявляється, що деякі важливі політичні рішення приймаються в форматі «баня». І це той формат, коли жінки-політики апріорі залишаються за бортом можливості вплинути на таке рішення», – говорить депутатка.
Поза нерівність в різних сферах, лідерок-жінок в Україні чимало. Як вважають героїні, головне, не яка ти жінка, а яка ти людина.
21 серпня 2026 р.
В ніч проти 20 серпня російські агресори завдали масованого удару балістичними та крилатими ракетами по Києву та Київській області. Удень столицю знову атакували дрони, в результаті знову загинула людина. Загалом загинуло 17 людей та десятки отримали поранення.
19 серпня 2026 р.
30 липня, у Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми, на Рівненщині говорили про те, про що особливо важливо пам’ятати під час війни: ризики насильства, експлуатації та торгівлі людьми зростають, а отже, захист прав жінок має бути постійним і системним.
3 серпня 2026 р.
У мережі Жіночого консорціуму України є організації, які разом із нею пройшли десятки років змін, реформ, перемог і нових викликів. Центр громадської активності «Синергія» із Чернівців – одна з них. Майже чверть століття співпраці, десятки спільних заходів і проєктів, але найцінніше тут не цифри.
