В той час як у цивілізованих країнах представниці прекрасної хоч і слабкої половини людства користуються більш-менш рівноправ'ям з чоловіками, у країнах третього світу вони постійно страждають від утисків, і насамперед – фізичної агресії.
Автор: Телеканал новин 24
В той час як у цивілізованих країнах представниці прекрасної хоч і слабкої половини людства користуються більш-менш рівноправ'ям з чоловіками, у країнах третього світу вони постійно страждають від утисків, і насамперед – фізичної агресії.
З вимогою припинити насильство над жінками цього тижня протестували в Аргентині. Чашу терпіння аргентинок переповнили нещодавні криваві інциденти, які шокували світ – виховательку дитячого садка убив на очах у дітей її колишній чоловік, а 14-річну дівчину забив до смерті її хлопець тому, що вона була вагітна.
Кожні 30 годин у нашій країні внаслідок гендерної нерівності гине жінка. І кожні тридцять годин у нашій країні дитина втрачає свою маму. Жінки помирають не випадково – їх вбивають,
— переконана співзасновниця притулку для жінок Ада Ріко.
Та якщо в деяких країнах жінки час від часу влаштовують акції непокори, більшість, мовчки терпить важку долю. В міжнародній правозахисній організації Human Rights Watch стверджують, що ситуація критична у всьому світі.
"Незважаючи на величезні зусилля міжнародного жіночого руху, дівчата надалі виходять заміж у дитячому віці або ж потрапляють у трудове чи сексуальне рабство. Для багатьох жінок закритий доступ до освіти та політики. Вони часто опиняються в заручниках під час збройних конфліктів, де проти них як зброю використовують зґвалтування. По всьому світі рівень смертності під час вагітності та пологів – невиправдано високий. До того ж, багато жінок не мають права самостійно робити вибір у своєму особистому житті", повідомляє Human Rights Watch.
Один із недавніх кричущих фактів – у Чечні насильно заміж видали 17-річну дівчину. До одруження її змусив 46-річний начальник поліції. Своє "благословення" дав Глава Чечні Рамзан Кадиров. І хоча сексистське сватання набуло розголосу в пресі і викликало резонанс у суспільстві, весіллю ніхто завадити не зміг.
І це далеко не поодинокі випадки таких правопорушень у світі. Раніше в ООН склали перелік країн, де життя жінок перетворилося на жах. В основному це держави Азії та Африки, в яких сповідують іслам чи індуїзм. Так, у Пакистані жінок без жодних законних перепон змушують відбувати покарання за злочини свого чоловіка – можуть навіть "засудити" до страти. А в Іраку жінки навіть не можуть здобути освіту чи піти на роботу, адже по дорозі їх можуть викрасти чи зґвалтувати. Не дають спокійно жити і бойовики Ісламської держави, які вимагають інтимних послуг, а за відмову – вбивають. Порятунку від держави чекати марно – правоохоронці і самі часто використовують жінок в якості "заручників".
У Гватемалі, у Центральній Америці, через постійне насильство над жінками – найвищий показник поширення СНІДу після Сахари. У Судані за останні 10 років від свавілля чоловіків загинули понад мільйон жінок. У Чаді та Сомалі чоловіки безкарно ґвалтують 10-річних дітей. В Індії жінками торгують як звичайним товаром, а майже половину дівчат видають заміж у віці до 18-ти років – часто за чоловіків, які їх же і зґвалтували. Так звані "шлюби за домовленістю" поширені у Афганістані, а за непокору – дівчину запроторюють за ґрати.
Сплекс агресії проти жінок фіксує ООН і в Україні. Ситуацію ускладнила неоголошена війна на Донбасі, де бойовики нерідко катують та ґвалтують українок.

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».