Бурхливо відбулося в Держдумі обговорення теорії і практики гендерної політики в російській державі. Круглий стіл, де планувалося розглянути стан законодавства і правозастосування з проблеми збільшення представництва жінок в органах влади, показав, що в країні немає ні відповідних законів, ні прагнення на практиці вирівняти права жінок і чоловіків. Втім, і варіанти виправлення виглядають сумнівно. Адже велика частина громадськості ставить виключно на систему жіночих квот.
На круглому столі в Держдумі був представлений доопрацьований до другого читання законопроект «Про державні гарантії рівних прав і свобод жінок і чоловіків». У першому читанні він був схвалений ще в квітні 2003 року.
Тоді партія «Єдина Росія», щойностворена і в своєму світлому майбутньому зовсім не впевнена, шукала будь-які можливості сподобатися виборцю. А те, що в Росії виборці - в основному жінки, ні для кого не секрет. Тому єдинороси і записали в законопроект можливість введення гендерних квот на виборах депутатів Держдуми. Але після того як вони благополучно пройшли, про проект забули. Однак думський комітет у справах жінок вирішив документ реанімувати. Робота тривала останні кілька років. І ось більш-менш стрункий текст публіці був представлений.
Голова комітету Думи з питань сім'ї, жінок і дітей Олена Мізуліна поданням законопроекту, однак, не обмежилася. Вона прочитала цілу лекцію про гендерні проблеми. Підсумувати висловлювання Мізуліної можна так: у країнах, де рівність статей, в тому числі і у владній сфері, гарантовано, суспільство розвивається успішно, а люди живуть добре. Як приклад були наведені США, країни Західної Європи. І, зрозуміло, північно-європейські країни, де президенти і прем'єри жіночої статі - не просто не рідкість, а повсякденність. Втім, Мізуліній не вдалося довести, що саме проникнення жінок у владу в масовому порядку сприяло процвітанню цих держав.
У Росії, повна рівність чоловіків і жінок на була проголошена мало не раніше всіх інших держав - у 1917 році. Однак сучасна картина така: 70% держиновників - жінки, а керівників з них - лише 20%. За представленністю жінок у парламенті Росія знаходиться на 82-му місці у світі. Зокрема, в Держдумі зараз 65 жінок, тобто 14%. А міжнародні документи - рекомендаційного, правда, характеру - говорять про те, що норма - 30-40%. Влада в регіонах демонструє ще меншу прихильність ідеям гендерної рівності. Серед парламентарів жінок 12%, а серед 83 губернаторів їх дві. Міністрів-жінок у Росії теж небагато - всього лише три. Найбільш "жіноча" партія - «Яблуко»: там прекрасної статі більше половини.
Віце-спікер Держдуми Володимир Жириновський на прикладі своєї партії намагався довести, що жінки в опозиційні структури йдуть не надто охоче. Їм більше подобається працювати в правлячій партії. Лідер ЛДПР заявив, що він їх чудово розуміє: адже в опозиції треба весь час битися, в переносному, а іноді і прямому сенсі.
Активісти громадських організацій взагалі були налаштовані дуже радикально. Голова гендерної фракції партії «Яблуко» Галина Михальова жорстко виступає за введення в Росії системи квотування. У її виступі прозвучали і песимістичні нотки. Вона, зокрема, згадала, що подібні розмови ведуться років 20. При цьому Росія не виконує офіційної рекомендації ПАРЄ про те, що серед кандидатів жінок має бути не менше 40%. А щоб не допустити жодних хитрощів, рекомендується ставити кандидатів у списках «за принципом блискавки». Тобто по черзі, виходячи з статевої приналежності. У Росії ж «принцип блискавки» не дотримується.
Закон про квотування, як повідомила Мізуліна, на прийняття поки не подається. Передбачається його спочатку широко обговорити.Адже крім рівності у владі він обумовлює інші гендерні гарантії. І навіть намагається вирішити проблему сексуальних домагань на робочому місці. Мізуліна навела дані одного з соцопитувань, що виявляє ставлення людей до романтичних відносин між начальником і підлеглими. Більша частина чоловіків і чимала кількість жінок повідомили соціологам, що вони не проти подібних життєвих ситуацій.
