Дитячі сварки в сім’ї: як реагувати й чи можна запобігти?

Тим, хто виховує двох і більше дітей, нехай навіть зі знач­ною різницею у віці, ситуація знайома до болю: щойно тихо-мирно займалися кожен своєю справою чи разом дружно гралися, і раптом за хвилину – крики, вереск, а то й бійка. Психологи кажуть, що такі ре­чі батькам слід сприймати як щось нормальне. Дорослим у конфлікті братів-сестер важливо зайняти нейтральну, справедливу позицію, а втручатися слід лише якщо бачите, що є загроза здоров’ю учасників «поєдинку».

Основою всіх конфліктів між дітьми в сім’ї фахівці вважають конкуренцію й ревнощі. Мама й тато виключно важливі для кожного, тож якщо брат чи сестра віднімають батьківську увагу – у малюка виникає бажання відсторонити «конкурента» або покарати його. Але така «боротьба» є корисною: у її процесі діти вчаться лідирувати й підкорятися, відстоювати свою точку зору й домовлятися – це їхня школа життя.

Психологи стверджують, що втручатися в найменші «розбірки» дітей є помилкою. Дорослим слід реагувати тільки якщо між «конкурентами» розгорнулася в прямому сенсі запекла боротьба й виникла загроза їхньому здоров’ю та життю. Забіяк необхідно насильно розняти й, не з’ясовуючи, хто правий, хто винен, розвести по різних кімнатах або кутках. В інших випадках батькам краще зберігати нейтралітет, щоб не посилювати ревнощі. Якщо діти в запалі сварки почали битися або занадто шумлять – лаяти й карати потрібно обох. Старший ударив молодшого, молодший укусив старшого – ні в якому разі не сваріть «зачинщика» й не жалійте «постраждалого», а дайте їм можливість самим вирішити непорозуміння. Потім, коли діти заспокояться (а вони чудово вміють робити це самі), за допомогою іграшок або предметів можна програти ситуацію й знайти способи мирного виходу з неї.

А для профілактики зайвих конфліктів психологи рекомендують батькам:

• забезпечити кожній дитині особистий простір у будинку. Щоб брати-сестри вчилися захищати свої кордони й поважали чужі, кожне чадо має мати свою кімнату або хоча б свій закритий кут (наприклад, відгороджений шафою або стельовою шторою);
• самим демонструвати конструктивну модель поведінки в конфліктних ситуаціях. Діти несвідомо копіюють те, як поводяться тато й мама, коли зляться. Тож дорослим слід подивитися на себе збоку й самим учитися знаходити компроміси та відстоювати свої інтереси, не ущемлюючи чиїхось;
• навчити дітей способам «переадресації» злості, тобто «випускати пару» на неживі предмети. Приміром, можна запропонувати погамселити боксерську грушу або м’яку іграшку; дрібно порвати газету; поплескати повітряні кулі; голосно покричати, дивлячись на себе в дзеркало; віджатися, пострибати; покидати дротики в ціль; потанцювати під гучну музику.

Налагодити сімейну гармонію допомагають такі веселі ігри для розрядки напруги.

«Шпаги». Для гри знадобляться дві труби з тонкого пінопласту завдовжки 70 см і діаметром 4-5 см. «Шпаги» також можна зробити з поролону: згорнути його в трубки й зверху надягти саморобні чохли, краще червоного кольору. Гравці повинні фехтувати й битися «палицями», дотримуючись таких правил: той, кого вдарили, завмирає; той, хто вдарив, каже: «Вибач»; «постраждалий» відповідає: «Вибачаю» – і гра продовжується. Тривалість одного сеансу – приблизно 10 хвилин. Гра розвиває в дітей самоконтроль, вчить триматися в рамках, знижує негативні емоції, дає вихід агресивним імпульсам.

«Обзивалки». Дітям пропонується звертатися один до одного, використовуючи смішні «обзивалки»: назви овочів, фруктів, грибів, меблів тощо. Наприклад: «Ти, Катю, груша!» – «А ти, Васю, кавун!» Це допомагає виплеснути гнів у прийнятній формі.

А загалом батьки не мають бути в дитячих конфліктах ні захисниками, ні обвинувачами. Краще пояснити малюку, якої помилки він припустився. Утім, дітям до трьох років більше пійдуть стандартні вказівки: «інших не ображати», «іграшками ділитися» тощо. А от старші вже цілком здатні вислухати думку дорослих і прислухатися до їхніх порад. Намагайтеся навчити синочків і донечок уникати будь-яких конфліктів, а якщо це неможливо – залагоджувати питання мирно, уникаючи тактики конфронтації. Дитині важливо дати правильну установку здорової комунікації з іншими: щоб малюк не біг до вас із кожного приводу скаржитися, але міг розповісти про свої тривоги й неприємності; щоб не ображав нікого першим, але постояв за себе в разі необхідності; щоб ділився іграшками, але завжди запитував у інших дозволу пограти з їхніми речами. Все це є підґрунтям подальших нормальних взаємин із однолітками.

До теми

Як уникнути конфліктів у стосунках?

Будь-який конфлікт може виникнути з нічого, як то кажуть, на рівному місці. І якщо такі сутички трапляються часто, це негативно впливає на стосунки – у сім’ї, в трудовому колективі або між закоханими. Для збереження гармонійних взаємин необхідно знати певні прийоми й фрази, що сприяють пом’якшенню обстановки й спокійному вирішенню спірних ситуацій. Благо, на тему психології стосунків порад в Інтернеті вистачає.

Отже, якщо вам не сподобалося зауваження колеги, то не варто емоційно реагувати на це. Досить обмежитися фразою: «Я ціную вашу думку й обов’язково подумаю про те, що ви мені сказали». При цьому в вашій інтонації не повинно бути й натяку на глузування.

Деякі люди допускають нетактовність, цікавлячись чужим особистим життям. Не слід пояснювати, чому ви досі незаміжня, скажіть просто: «Як тільки в моєму житті відбудуться зміни, ти дізнаєшся про це першою». У таких ситуаціях ви демонструєте свою ввічливість і, завдяки правильній реакції не даєте розвинутися конфлікту.

При спілкуванні з чоловіком ввічливість і тактовність теж необхідні. Наприклад, якщо він не може відірватися від телевізора, щоб поговорити з вами, то замість кричати: «Завжди одне й те ж, ти зовсім не приділяєш мені уваги!», спробуйте запитати: «Коли тобі буде зручно зі мною поговорити?»

Для створення гармонійних стосунків у родині й колективі потрібно навчитися слухати близьких, оточуючих, а вміння промовчати в потрібну хвилину утримає від прояву агресії. Коли людина чує, що до неї звертаються з проханням, вона внутрішньо налаштовується на відмову, бо не любить брати на себе відповідальність. Не просіть дітей, чоловіка або колег про допомогу. Краще звертатися з чітким формулюванням: «Ти помиєш посуд, а я витру пил» або «Я підготую звіт, а тобі потрібно його перевірити».

Дехто здатен у відповідь на просту фразу виступити з цілою обвинувальною промовою. Щоб уникнути серйозного конфлікту, варто запитати: «Що ти цим хочеш сказати?», а не робити немислимі припущення й доходити неправильних висновків. Для того, щоб уникнути сварок, не обов’язково в усьому погоджуватися з думкою співрозмовника. Можна прийти до компромісного рішення або – якщо ви переконані у своїй правоті – запропонуйте: «Твоя ідея цікава, але давай спершу випробуємо мій ва­ріант».