Про шкідливість паління серед підлітків сказано і написано стільки, що можна не одну антитютюнову бібліотеку скласти. В наш час на пачках з цигарок штампуються похмурі написи в чорних обрамленнях, що нагадують про передчасну смерть курців та погіршену якість їхнього життя.
Керівництвом держави приймаються закони та рішення, впроваджуються програми, які унеможливлюють паління в громадських місцях та забороняють продаж тютюнових виробів неповнолітнім. Здавалося б, що все це повинно зупиняти поширюваність тютюнопаління, особливо серед підлітків.
Але, статистика річ вперта.
1) Щороку в Україні до куріння долучаються 500 тисяч молодих людей фактично у віці 11 років (дані ГО «За вільну від тютюнового диму Україну»).
2) 63% українських дітей у 15 років мають досвід куріння (дані європейського опитування учнівської молоді ESPAD, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень ім. Яременка за підтримки ЮНІСЕФ).
3) У 1995 році підлітки України вперше брали в руки цигарку в 13 років, а в 2007 - в 11 (дані ВООЗ).
4) Майже 90% дорослих курців почали курити у підлітковому віці (дані ВООЗ).
Що ж змушує дітей братися за цигарку?
Підлітковий вік - особливий період у фізіологічному, психологічному та соціальному плані. Інтенсивний ріст і статеве дозрівання, певна психологічна неврівноваженість і емоційність поєднуються з прагненням стати дорослішими, самоствердитися, бути прийнятим у своєму оточенні.
Для підлітків характерно експериментування, випробування своїх можливостей, з'являються нові інтереси, і, як наслідок, виникає певна схильність до ризикованих форм поведінки.
Про це чудово знають виробники тютюнових виробів. І вони ведуть запеклу боротьбу за своїх майбутніх клієнтів. Доведено: яку марку цигарок обере людина до 15 років, такою в 80% випадків і буде користуватися все життя. Звідси різні хитрощі. Наприклад, яскраві мигаючі екранчики, що рекламують сигарети біля кас супермаркетів вивішують приблизно на рівні очей тринадцятирічної дитини. Виробники цигарок примудряються рекламувати свою продукцію навіть під виглядом антитютюнових кампаній. Наприклад, показують на плакаті ефектного чоловіка з цигаркою, а внизу ставлять напис про те, що курити шкідливо. Природно, людина звертає увагу не на напис, а на красиву картинку. Такий ефект прорахований за допомогою нейролінгвістичного програмування. Крім того, як не парадоксально, але за таку «соціальну рекламу» тютюнові бізнесмени отримують певні пільги та послаблення від держави.
Ще одна хитрість - виробництво цукерок та інших солодощів, що нагадують цигарки. На Заході це заборонили, а в Україні, нажаль, ні.
Телебачення та кіно також не стоїть осторонь даного питання і всіляко допомагає тютюновим компаніям в рекламі їхньої продукції. В Україні до сих пір на екрані курять. Дитина охоче наслідує здорового і сильного позитивного героя, який закурює в перервах між стрільбою.
Ще один стійкий стереотип, закріплений в суспільній свідомості - це асоціація процесу куріння з релаксацією. Перекур - означає відпочинок, щось протилежне напруженої роботи.
Негативний приклад батьків, які палять також вносить свій вклад в сприйняття дитиною цигарки, як чогось безпечного та дорослого. Скільки б батько аргументовано та красномовно не розповідав про шкідливість паління своїй дитині, але якщо після цього він піде на перекур - гріш ціна тим аргументам. Нерозумно бездовідно забороняти підлітку братися за сигарету. Як виявляється, так влаштована вже наша підсвідомість - на будь-яку заборону вона відповідає спалахом інтересу. А у підлітків так звана парадоксальна реакція (заборонений плід солодкий) виражена ще сильніше.
Україна посідає 17-те місце серед країн що вживають тютюнові вироби. Якщо у світі на кожну людину припадає в середньому по 870 випалених сигарет на рік, то в Україні - 1500-1800, тобто майже удвічі більше за середній світовий показник. З такими темпами Україна може наздогнати Індонезію, де проживає наймолодший курець у світі, 2-річний Арді Різал (Ardi Rizal), який почав палити в 1,5 роки. Цей хлопчик випалює до 40 цигарок на добу та впадає в істерику, кричить та вередує, коли його батьки відмовляються дати йому сигарету.
Головний висновок, до якого прийшла світова наукова думка щодо проблеми підліткового паління, це: "Для того щоб знизити рівень куріння серед підлітків, необхідно знизити рівень куріння серед дорослих" (ВООЗ). Тому рекомендується спрямувати зусилля не виключно на підліткові профілактичні програми (як свідчить світовий досвід, такі програми, як правило, не є ефективними), а на роботу з дорослими, у першу чергу батьками та вчителями. Відомо, що в тих школах, де вчителі не курять, учні курять значно менше. Більше уваги слід приділяти проблемі захисту прав тих, хто не курить.
Проблема припинення куріння є гострою для багатьох підлітків, але, на жаль, як правило, вона ігноруються. Необхідно використовувати засоби, що є у розпорядженні, та залучати нові, щоб допомогти підліткам звільнитися від згубної звички.
