Дружний дитсадок — школа без цькування

Цькування поміж дітей не нове явище. Ми поговоримо про те, чому важливо знати, як глузування над дитиною позначається на її майбутньому та про те, яким чином з цим можна боротися.

Для боротьби зі цькуванням у школі у більшості країн ЄС існує відповідне законодавство. Проте ситуація серйозно ускладнюється, коли залякування та знущання поширюються на кібер-простір.

Данія — одна з європейських країн, де до цього питання поставились напрочуд серйозно. Опитування вказують на те, що кожна четверта дитина віком від 11 до 15 років хоч раз за життя стала жертвою цькування.

Ми поспілкувались з дівчинкою, якій довелося терпіти знущання однолітків впродовж 4 років:

“Мої вчителі допомагали мені, як могли. Проте вони нічого не могли вдіяти з іншими дітьми. Врешті я змінила школу. З мене сміялись через моє ім‘я. Казали, що воно не схоже на данське. Окрім цього, вони казали, що я товста. Приводом для цькування було кожне моє слово, кожна моя дія. Мені довелось піти до іншої школи”.

Данські шкільні вчителі та психологи закликають учнів повідомляти їм про випадки зневажливого або агресивного ставлення однолітків. Щоправда, участь дорослих у конфліктах дітей не завжди допомагає їх розв‘язати.

Тим часом у дитячому садочку на півночі Копенгагена з проблемою вирішили боротися ще до її появи. У рамках програми “Дитинство без цькування” за підтримки крон-принцеси Мері тут дітей вчать бути ввічливими та поважати один одного. Навчальна методика заснована на відомій в Австралії ініціативі “Найкращі друзі”. Її мета — показати дітям, що погане ставлення до однолітків може призвести до втрати кривдником друзів.

“Малюнки на спині” — одна з вправ, завдяки якій вихователі прагнуть зруйнувати психологічні бар‘єри між дітьми.

На їхню думку, дружні відносини у дитсадочку допомагають дітям стати впевненішими у собі, а це якість, що стане їм у нагоді у школі:

“Є чимало дітей, які не впевнені у собі через те, що постійно почуваються об‘єктом глузувань. Це починається у дитсадочку, і на ньому не закінчується. До того ж діти, які були, скажімо, жертвами, ризикують пізніше перетворитися на кривдників. Саме тому дуже важливо втрутитися у цей процес на ранньому етапі та зупинити його у зародку”.

Читання книжок, музика та малювання — усі ці заняття можуть показати дітям, що бути дружними набагато цікавіше, аніж сваритися, вважає мама одного хлопчика з початкової групи. У дитячому садочку його навчили напрочуд важливому виразу, додає вона, — слову “стоп”:

“Йому було півтора року. Він знав лише кілька слів, але поміж них було слово “стоп”. Він вживав його, коли йому щось не подобалось. До того ж, у його поведінці ми помітили певне співчуття у ставленні до інших. На думку нашої родини, співчуття — дуже важлива складова відносин з однолітками, з іншими людьми. Я помітила, що коли він бачить ображену людину або, наприклад, коли бачить, що я сумую, то підходить і запитує: “Мамо, все гаразд?”. В такі моменти я розумію, що методика працює”.

Від моменту запуску у 2007 році програму “Дитинство без цькування” запровадив кожен третій данський дитсадок та кожна четверта початкова школа.

Інтерес до програми вже висловили навчальні заклади Гренландії та Естонії. Деякі експерти вважають, що незабаром ця методика може змінити освітні стандарти.

Тим часом робочі групи Єврокомісії працюють над універсальною системою захисту дітей від глузування з боку однолітків. Успішні приклади, такі як ініціатива “Дитинство без цькування”, ляжуть в її основу.