
«За це літо ми прийняли до нас 218 діток, які приїхали зі Сходу, із зони воєнних дій. Любі діти, ви стоїте скрізь на лінійці. Я сьогодні хочу висловити вам величезне співчуття й висловити вам своє захоплення вашою мужністю і вашою вірністю Україні», – сказала директор школи
Автор: Радіо Свобода
«За це літо ми прийняли до нас 218 діток, які приїхали зі Сходу, із зони воєнних дій. Любі діти, ви стоїте скрізь на лінійці. Я сьогодні хочу висловити вам величезне співчуття й висловити вам своє захоплення вашою мужністю і вашою вірністю Україні», – сказала директор школи.
Свято першого дзвоника в 309-й школі відвідала дружина президента України Марина Порошенко.
«Ви бачили, скільки сьогодні відкрилося перших класів, це дітки, яким не можна відмовити. Я сьогодні тут, тому що хочу підтримати таку акцію, і я хотіла б показати, що я з ними, з цією школою», – зауважила Марина Порошенко.
Для нас головне – людяне ставлення – батьки дітей зі Сходу
Кристина Марченко разом з двома дітьми вимушена була залишити рідний Донецьк. Її старша донька тепер ходитиме до 309-ї школи.
«Почалася війна. Півтора місяця ми провели на морі, сподівалися, що це все швидко закінчиться, але кінця й близько не видно. Довго чекали 24 серпня, була надія, що все закінчиться. Тепер вирішили піти до школи в Києві, прийшли сьогодні домовлятися з директором, щоб вести дитину до сьомого класу», – зауважує Кристина.
Батьки дітей, які змушені були переселитися до Києва із зони АТО, розповідають, що для них головне тепер – людяне ставлення і розуміння їхніх проблем. Вони всі сподіваються незабаром повернутися додому, але розуміють, що, швидше за все, їхнім дітям доведеться цей навчальний рік провести в Києві.
«У Києві ми тижня три. Вимушені були залишити Донецьк. Ми прийшли до цієї школи, нас дуже добре прийняли, не відмовили, вислухали, дітей одразу взяли: у мене двоє дітей – другий і сьомий клас. Ми, до речі, були ще в одній школі. Там нас не дуже привітно прийняли, а тут без жодних проблем», – зауважує інша мати.
«До нас добре поставилися, прийняли, поговорили з нами. Тут знають про наші проблеми, розуміють їх і тому гарно так поставилися», – додає ще одна жінка з Донецька, чия дитина пішла до цієї київської школи.
На святковій лінійці багато дітей були вдягнені в українські однострої, тримали букети з синіх та жовтих квітів у руках, виконували в синьо-жовтих костюмах сучасні танці.
«Я з любові до України в такому костюмі танцюю», – пояснює один із таких школярів-танцюристів.
Прикметно, що навіть першачки дружньо співали національний гімн, а ось їхні батьки збирали пожертви на армію.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.