«За це літо ми прийняли до нас 218 діток, які приїхали зі Сходу, із зони воєнних дій. Любі діти, ви стоїте скрізь на лінійці. Я сьогодні хочу висловити вам величезне співчуття й висловити вам своє захоплення вашою мужністю і вашою вірністю Україні», – сказала директор школи
Автор: Радіо Свобода
«За це літо ми прийняли до нас 218 діток, які приїхали зі Сходу, із зони воєнних дій. Любі діти, ви стоїте скрізь на лінійці. Я сьогодні хочу висловити вам величезне співчуття й висловити вам своє захоплення вашою мужністю і вашою вірністю Україні», – сказала директор школи.
Свято першого дзвоника в 309-й школі відвідала дружина президента України Марина Порошенко.
«Ви бачили, скільки сьогодні відкрилося перших класів, це дітки, яким не можна відмовити. Я сьогодні тут, тому що хочу підтримати таку акцію, і я хотіла б показати, що я з ними, з цією школою», – зауважила Марина Порошенко.
Для нас головне – людяне ставлення – батьки дітей зі Сходу
Кристина Марченко разом з двома дітьми вимушена була залишити рідний Донецьк. Її старша донька тепер ходитиме до 309-ї школи.
«Почалася війна. Півтора місяця ми провели на морі, сподівалися, що це все швидко закінчиться, але кінця й близько не видно. Довго чекали 24 серпня, була надія, що все закінчиться. Тепер вирішили піти до школи в Києві, прийшли сьогодні домовлятися з директором, щоб вести дитину до сьомого класу», – зауважує Кристина.
Батьки дітей, які змушені були переселитися до Києва із зони АТО, розповідають, що для них головне тепер – людяне ставлення і розуміння їхніх проблем. Вони всі сподіваються незабаром повернутися додому, але розуміють, що, швидше за все, їхнім дітям доведеться цей навчальний рік провести в Києві.
«У Києві ми тижня три. Вимушені були залишити Донецьк. Ми прийшли до цієї школи, нас дуже добре прийняли, не відмовили, вислухали, дітей одразу взяли: у мене двоє дітей – другий і сьомий клас. Ми, до речі, були ще в одній школі. Там нас не дуже привітно прийняли, а тут без жодних проблем», – зауважує інша мати.
«До нас добре поставилися, прийняли, поговорили з нами. Тут знають про наші проблеми, розуміють їх і тому гарно так поставилися», – додає ще одна жінка з Донецька, чия дитина пішла до цієї київської школи.
На святковій лінійці багато дітей були вдягнені в українські однострої, тримали букети з синіх та жовтих квітів у руках, виконували в синьо-жовтих костюмах сучасні танці.
«Я з любові до України в такому костюмі танцюю», – пояснює один із таких школярів-танцюристів.
Прикметно, що навіть першачки дружньо співали національний гімн, а ось їхні батьки збирали пожертви на армію.
23 липня 2026 р.
Чому одна дитина постійно ображається, що брата чи сестру люблять більше? Чи справді все потрібно ділити порівну? І як реагувати на дитячі сварки так, щоб вони не перетворювалися на довічну образу? Саме про це говорили учасники онлайн тренінгу «Сіблінгові війни у кризові часи: як збалансувати дитячу конкуренцію та захистити право кожної дитини на батьківський ресурс», який у межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» провела психотерапевтка Тетяна Пашко.
23 липня 2026 р.
Літня школа «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», що діє у межах проєкту «Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення прав дітей», триває. І кожен день тут наповнений новими знайомствами, відкриттями, дискусіями та спільною роботою. Вони малюють, сперичаються, працююють в командах, говорять про права дітей, булінг, власний досвід і майбутні зміни.
22 липня 2026 р.
Вісім команд із різних регіонів України, десятки дітей, педагоги й ментори зібралися на Літній школі «Лабораторія впливу "Child Rights Makers"», щоб зробити перший крок до великої спільної справи – дослідження того, як в Україні реалізуються права дитини.
