Експерт: «Чоловіки повинні займатися гендерними проблемами, це в їхніх інтересах»

24 жовтня в Вільнюсі відбувся круглий стіл на тему «Просування гендерної політики в Білорусі: завдання й відповідальність громадянського суспільства». На ньому були присутні представники партій і громадських організацій. Мета зустрічі - обговорити меморандум про співпрацю щодо реалізації Національної гендерної платформи, де закладається новий досвід співпраці та консолідації громадянського суспільства щодо просування гендерної рівності.

Після прийняття цього документа планується його подальше обговорення серед усіх зацікавлених партій та організацій. Ми поцікавилися у дослідниці і експерта з гендерної проблематики Тетяни Щурко (проект «Інститут майбутнього»), яка роль громадянського суспільства у вирішенні гендерних питань і чому цією проблематикою в Білорусі «традиційно» займаються жінки.

- Тетяно, як ви вважаєте, чи може громадянське суспільство Білорусі в тому вигляді, в якому воно існує зараз, вплинути на ухвалення закону «Про гендерну рівність»?

- Як відомо, всі закони в Білорусі приймаються зверху, тому в питаннях законодавства громадянське суспільство навряд чи може вплинути.

Проте останнім часом склалася така тенденція, що парламент і взагалі державний апарат лояльніше ставляться до проектів законів «Про гендерну рівність» та «Про протидію домашньому насильству».

Цілком можливо, що ці закони будуть прийняті. Є міжнародні норми, і на законодавчому рівні швидше вони мають силу для білоруських чиновників. Крім того, закони можуть прийняти, оскільки існують програми МВС по боротьбі з домашнім насильством, які підтримує ООН.

Громадянське суспільство може впливати на повсякденному рівні. Впливати на установки в суспільстві, починаючи з членів своїх організацій. До прикладу, активно проводити просвітницьку роботу з гендерних питань, чого нашому суспільству не вистачає.

- У Білорусі більшість лідерів партій або громадських організацій - чоловіки. Чим це можна пояснити? І чи може громадянське суспільство сприяти змінам у цьому питанні?

- Існує усталена система патріархального суспільства, яка завжди просуває чоловіків. Чоловікам пробитися завжди простіше, для жінок це скляна стеля. Мова йде про нерівні умови, тому що жінку спочатку не розглядають як лідера. І навіть якщо вона володіє певними здібностями, їй потрібно в чотири рази більше зробити, ніж чоловікові. До того ж партії хочуть мати вагу на політичній арені.

І вони розуміють, що партія, керована чоловіком, сприймається апріорі як щось більш серйозне.

У нас же вважається, що тільки чоловік може сказати щось важливе, розумне, раціональне. Виходить палиця з двома кінцями. З одного боку, існують установки самих членів партій, які слідують стереотипам, що тільки чоловік може бути на керівних постах. А з іншого боку це такий хід, коли на всі ділові зустрічі та наради завжди відправляють чоловіка. Причому таку традицыю часто підтримують самі жінки. Їм здається, що так буде краще для партії і це буде позитивно сприйнято в суспільстві.

Однак такі соціальні орієнтири повинні змінювати саме представники громадянського суспільства. Якщо говорити про політичні партії, то гендерну проблематику просувають одиниці. Наприклад, комуністи заявляють, що у них в партії гендерний паритет. Але у нас в парламенті теж 30% жінок, проте по суті це не має ніякого значення, оскільки це просто формальні цифри. Важливо дивитися не тільки на чисельність чоловіків і жінок в партії, а взагалі на партійні програми, їх установки.

- На зустрічі у Вільнюсі були присутны 8 чоловіків і 50 жінок. Чим можна пояснити такий дисбаланс? Чоловіків не запрошують, або вони самі просто не цікавляться гендерною тематикою?

- Думаю, що другий варіант ближче до істини. У білоруському суспільстві склалося таке уявлення, що гендерної темою у нас займаються тільки жінки. Нібито гендерні проблеми винятково жіночі. Ця проблема виникла через те, що недостатньо проводиться інформаційно-просвітницька робота. Люди взагалі не в курсі, що таке гендерні дослідження, гендерна проблематика. Про фемінізм я вже взагалі мовчу, так як тут все на рівні міфів і легенд народів світу. Багато чоловіків не знають, що гендерні дослідження включають в себе компонент «чоловічих
досліджень».

Ми не можемо домогтися гендерної рівності у просуванны законопроектів, якщо ми не залучаємо на свій бік чоловіків, не пояснюємо, чому їм це теж вигідно.

Крім того, дуже часто така проблема виникає через те, що жіночі громадські організації не працюють з чоловіками як з цільовою аудиторією. Взагалі у нас, окрім «тато-шкіл», які умовно можна назвати чоловічий організацією, відсутні інші об'єднання, які б працювали саме з чоловіками як з цільовою групою. Які б пояснювали їм, що таке гендерна проблематика, дискримінація жінок, як це пов'язано з чоловіками, що таке дискримінація чоловіків.

З цього, зокрема, випливає проблема, що досі існує традиційний поділ ролей у сім'ях. Наприклад, чоловіки не хочуть йти в декретну відпустку.

Але це не тільки проблема громадських організацій, держава також не вживає жодних заходів щодо стимулювання інтересу чоловіків до інших сфер - більш різноманітного вибору професій, усвідомленої відповідальності за виховання дітей і т.д.

Повертаючись до громадських організацій, хотілося зазначити, що часто їх діяльність зводиться до чисто сервісних послуг - надання допомоги конкретній групі людей. Це навіть не інформаційно-просвітницька робота, вона мало де проводиться.

Є організації, які працюють з проблемою насильства. Знову ж, по ідеї ця тема логічно вимагає роботи з чоловіками, взаємодії з ними, але це відбувається в одиничних випадках, несистематично. Громадська організація концентрується на своїй цільовій групі - жінках - і не виходить за ці рамки. Логічно, що чоловікам це нецікаво. Тому важливо проводити якомога більше просвітницької роботи, не замикатися на своїй вузькій цільовій аудиторії, а розширювати її, обов'язково включаючи чоловіків. Тільки спільними зусиллями можна домогтися гендерної рівності та прийняття відповідних законів.