
Про це на прес-конференції в УНІАН, метою якої була презентація результатів та напрацювань проекту «Співпраця заради миру: консолідація зусиль влади та громадськості з метою імплементації Національного плану дій з виконання резолюції Ради безпеки ООН №1325», заявила тренер Програми розвитку ООН в Україні та Центру підвищення кваліфікації держслужбовців міста Києва Наталія Максюта.
Автор: УНІАН
Експерти констатують низький рівень обізнаності українців щодо реалізації Національного плану дій з виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека”.
Про це на прес-конференції в УНІАН, метою якої була презентація результатів та напрацювань проекту «Співпраця заради миру: консолідація зусиль влади та громадськості з метою імплементації Національного плану дій з виконання резолюції Ради безпеки ООН №1325», заявила тренер Програми розвитку ООН в Україні та Центру підвищення кваліфікації держслужбовців міста Києва Наталія Максюта.
У прес-конференції також взяли участь менеджер проектів ГО «Інформаційно-тренінговий центр громадських ініціатив» Юлія Жданова, представники партнерських ГО в пілотних районах - Світлана Шелест (ГО «СтоТолок», Таращанський район) та Анна Федорова (ГО «Спілка жінок Дарницького району м.Києва», Дарницький район м. Києва).
Максюта зауважила, що в липні завершує роботу проект «Співпраця заради миру: консолідація зусиль влади та громадськості з метою імплементації Національного плану дій з виконання резолюції Ради безпеки ООН №1325». У зв’язку із загрозами, що викликані збройним конфліктом в Україні, та необхідністю консолідації/оптимального використання потенціалу жінок у протидії насильству і встановленню миру, цей проект визначав основним завданням - сприяння виконанню вказаного Національного плану дій на місцевому рівні через підвищення компетентності та налагодження дієвої співпраці інститутів громадянського суспільства (в т.ч. – жіночих громадських організацій), місцевих органів влади та активного жіночого населення в пілотних районах Київської області та Києва.
Проект працював в 2016 – 2017 роках в Дарницькому районі Києва і 5 районах Київської області (Таращанському, Переяслав-Хмельницькому, Васильківському, Бородянському та Броварському).
"На виконання даної резолюції розроблено Національний план дій, але на місцях дуже низька обізнаність, що це таке, що треба робити і навіщо. Всі розуміють, якими є наслідки збройного конфлікту для чоловічого населення, для чоловіків, які воюють, які можуть загинути, скалічитися. Але щодо жінок, їхніх проблем - ситуація гірша через гендерні стереотипи "війна - не жіноча справа". Разом з тим ми маємо дуже багато випадків гендерно зумовленого насильства в умовах збройних конфліктів. Саме тому виник проект, щоб, з одного боку, підвищити обізнаність, а з іншого - залучити жінок до свого захисту. Наше завдання було пояснити, що це дуже важливо. Ми проводили тренінги на місцях. Їхню користь переоцінити важко. Для багатьох було відкриттям, що питання гендеру і збройного конфлікту пов'язані", - сказала Максюта.

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».