
Совість Росії не мовчить. Відомі російські громадські діячі звернулися до українців із запевненням: “Мы с вами в вашей справедливой борьбе!”. Це звернення підписали відома правозахисниця Людмила Алєксєєва, політолог Лілія Шевцова, історик Андрій Зубов та інші.
Автор: Високий замок
Совість Росії не мовчить. Відомі російські громадські діячі звернулися до українців із запевненням: “Мы с вами в вашей справедливой борьбе!”. Це звернення підписали відома правозахисниця Людмила Алєксєєва, політолог Лілія Шевцова, історик Андрій Зубов та інші.
“Нам отвратительны эти действия нашей власти, мы страдаем от того позора, в который они ввергают нашу родину перед лицом всего мирового сообщества!” – це лише частина звернення кількох людей, які не можуть мовчати. Але й раніше частина російських діячів культури рішуче висловлювалися проти загарбницької політики правлячого режиму Росії – і поодинці, і у спільних публічних заявах.
Проте, на жаль, до цих голосів не надто дослухався російський народ, ці голоси глушили громогласні пропагандистські телеканали.
Але у Росію пішли вантажі-200. І вдови та матері, що втратили своїх синів-військових на чужій війні, задалися питанням: що відбувається? І ось вже дружини та матері російських десантників вимагають від російської влади дати їм відповідь, куди відправили їхніх чоловіків та синів, і навіщо. Комітет солдатських матерів у Ставропольському краї склав список з чотирьохсот поранених і вбитих російських солдатів... У Союзі комітетів солдатських матерів Росії (СКСМ РФ) повідомили, що на Донбас відправили воювати до 15 тисяч російських солдатів... Пішов процес, який зупинити можна, лише забравши армійські підрозділи з теренів України.
Від жінок зараз багато що залежить. Від їхньої наполегливості та бажання дізнатися правду, від потреби захистити свої сім’ї, зберегти життя своїх близьких... Жінки, які за класиком російської літератури “коня на скаку остановят, в горящую избу войдут”, на багато що здатні. Іноді тільки вони й можуть запитати у вбивць: хто за це відповість? Якщо, як запевняє Путін, «это дело самой Украины», то що тоді роблять в Україні російські війська?
Жахливі часи, коли доля народу опиняється у руках кривавого правителя, для якого актуальною залишатиметься фраза: «бабы нарожают еще»... Саме жінки у ці дні найгостріше відчувають, над яким проваллям опинилися ми усі завдяки вбивчому путінському режиму. На східноукраїнському фронті гинуть українці і росіяни, діти залишаються без батьків, матері – без синів, дружини – без чоловіків. А все – через запалення хворобливих амбіцій новітнього фюрера. Жінки Росії, прислухайтесь до себе! Згадайте про силу простих речей, таких, як любов, таких, як материнський інстинкт, таких, як жіноча інтуїція. Заберіть своїх мужчин додому!

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».