Про гендерний аспект роботи офісу віце-прем'єр-міністерки з євроінтеграції говоримо з Катериною Левченко, Урядовою уповноваженою з гендерних питань.
Автор: Громадське радіо
Про гендерний аспект роботи офісу віце-прем'єр-міністерки з євроінтеграції говоримо з Катериною Левченко, Урядовою уповноваженою з гендерних питань.
У минулому році повноваження координувати державну гендерну політику були покладені на віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Що вдалося зробити за цей час та чому це важливо? Розповідає Катерина Левченко.
«Ми бачимо чимало позитивних кроків, які зроблені на рівні уряду, на рівні прийняття програм, документів, які інституалізують гендерну політику.
Пріоритетні напрями уряду на 2018 рік, план Асоціації між Україною та ЄС, Річна національна програма під егідою Комісії Україна-НАТО, прийнята Державна програма забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Ми бачимо, що сьогодні, окрім тих документів, що ми традиційно вважали орієнтованими на гендерну політику, ця тематика починає інтегруватися в стратегічні документи розвитку різних галузей, державної політики в цілому. Фактично це та ключова ідея, яку просували багато років українські експерти, що гендерна інтеграція має бути ключовим інструментом в реалізації державної політики.
Сьогодні ми спостерігаємо своєрідну демаргіналізацію гендерної політики. З самостійного, десь там у куточку, напрямку державної політики, вона стає в стрімі таких важливих речей, як реформування сектора безпеки та оборони, питання євроінтеграції, вдосконалення національного законодавства. Є спеціальні положення, які стосуються гендерної рівності в фінансовій стратегії України, в економічній та експортній стратегії. Сьогодні ми говоримо про реалізацію гендерно орієнтованого бюджетування на рівні місцевих бюджетів, бюджетів ОТГ. Окрім того, що є політична воля, сьогодні починають розвиватися та впроваджуватися дуже ефективні механізми гендерної інтеграції.
Гендерна інтеграція — це не просто говорити про те, що гендерна рівність важлива. Наприклад, якщо говорити про будівельні норми — це впроваджувати в життя ті норми, які дозволяють приміщенням бути доступними й людям з інвалідністю, батькам із маленькими дітьми на візках, але серед цих батьків 90% будуть жінки, і це гендерна політика. Тобто це питання доступності, питання бюджетування, коли розраховується, на що місцева громада витрачає кошти. І якщо будується футбольне поле, це дуже добре, але паралельно потрібно робити якісь речі, які будуть інвестуванням у дівчат або ж більше залучати їх спорту. Це дуже прості, але наочні приклади».
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
