Дослідники мистецтва припускають, що Леонардо да Вінчі писав Мону Лізу з двох моделей – жінки та чоловіка. Таким чином їх обох він відтворив в образі однієї з найвідоміших жінок світу.
Автор: euronews.com
Дослідники мистецтва припускають, що Леонардо да Вінчі писав Мону Лізу з двох моделей – жінки та чоловіка. Таким чином їх обох він відтворив в образі однієї з найвідоміших жінок світу.
Першою позувала Ліза Герардіні, відома також як Мона Ліза дель Джокондо. Потому, припускають вчені, позував учень да Вінчі – Джан Джакомо Капротті або Салай.
Один з них – Сільвано Вінчеті, голова італійського Національного комітету з захисту та просування історичної та культурної спадщини:
“Є один беззаперечний доказ такої теорії. Його видно лише під першим шаром фарби і тільки під інфрачервоним випроміненням. Там ми бачимо, що вона зовсім не посміхається, а її погляд хижий та цинічний.”
Вінчеті каже, його команда витратила багато часу, порівнюючи роботи да Вінчі, на яких зображений Джан Джакомо Капротті та Мона Ліза.
Ліза Герардіні була дружиною флорентійського торговця шовком Франческо дель Джокондо. Той замовив портрет дружини, котра, втім, недостатньо посміхалася. Тоді Леонардо да Вінчі був змушений працювати з іншою моделлю, аби відтворити відому сьогодні на весь світ “посмішку Мони Лізи”.
Сільвано Вінчеті:
“Ми дослідили всі роботи, для яких позував учень да Вінчі Салай. Ми порівняли їх з Джокондою. Деякі деталі просто фантастично подібні. Отже, художник використав двох моделей, а потому завершив образ, додаючи деталі, котрі вигадав сам. І я вважаю, що тут простежується зв‘язок з темою, котра завжди турбувала Леонадро як митця – андрогінність. Іншими словами, ідеальна людина для Леонардо – це поєднання жінки та чоловіка в одному тілі.”
В 2011 році вчені знайшли поховання під підлогою флорентійської церкви святої Урсули. Вони припускають, що 63-річна Ліза Герардіні була похована саме там в 1542 році.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
