Головний гінеколог МОЗ: Якщо заборонити аборти, їх стане ще більше

Представники ВО “Свобода” висунули законопроект про заборону абортів. Що насправді треба робити з абортами? Чи таким чином треба вирішувати цю проблематику? Штучне переривання вагітності – це суто жіноче рішення, яке стосується тільки її тіла, чи все ж таки йдеться про життя ще не народженої дитини? І взагалі чому раптом виникла тема заборони абортів – чи не спроба це відволікти увагу від чогось важливішого?

Ці проблеми в ефірі “Гри в слова і не тільки” з ведучими Іриною Славінською та Віталієм Гайдукевичем обговорюють гості студії – головний акушер-гінеколог України В'ячеслав Камінський і юристконсульт "Ла Страда Україна" Маріанна Євсюкова.

В'ячеслав Камінський: Це не перша спроба підняти питання про заборону абортів. Наведу кілька світових прикладів-аналогій. Свого часу в США заборонили вживання алкоголю – закінчилося це підпільними бутлегерами, криміналізацією, виникненням мафії. У радянські часи в Румунії за режиму Чаушеску були заборонені аборти. Рівень материнської смертності тоді там зріс у 50 разів за рахунок кримінальних абортів.

Ми повільно зменшуємо кількість абортів – і доволі реально. Якщо в 1995 році було більше 700 тисяч абортів, а кількість пологів – ледь більше 300 тисяч, то це на кожні пологи припадало два штучні переривання вагітності. Сьогодні ми маємо трохи більше 500 тисяч пологів за минулий рік – і за той же час ми вийшли на приблизно 140 тисяч абортів. Причому сюди зараховані не тільки ті переривання вагітності, які роблять за бажання жінки, а й ті, які сталися самовільно і внаслідок певних проблем. Тобто десь 40%, до 60 тисяч – це аборти, зроблені за бажанням пацієнтки. Цифра знизилася доволі серйозно.

Я хотів би, щоби всі зрозуміли офіційну току зору нашої сьогоднішньої медицини, і МОН, і акушерів-гінекологів, і особисто мою – ми категорично проти абортів! Але ми і так само категорично проти і заборони цих абортів. Сьогодні питання стоїть так – якщо вже було прийнято рішення про проведення аборту, то це має бути безпечна процедура, щоби знизити ризик для життя і здоров’я цієї пацієнтки і щоби зменшити наслідки для репродуктивного здоров’я, щоби ця жінка могла народити при зміні обставин дитину.

При опитуванні пацієнток, які переривають вагітність, левова частка їх каже, що вони роблять це внаслідок соціальних факторів – відсутність житла, відсутність сімейних відносин і т.д., тобто йдеться про соціальні чинники. Тому, можливо, шановним панам депутатам варто насамперед забрати ті причини, які спонукають жінку переривати вагітність?

Давайте разом: держава, уряд з одного боку усуватимуть соціальні чинники, а релігійні конфесії усунуть чинники, пов’язані з певною бездуховністю, яка сьогодні характерна для багатьох громадян. Давайте виховувати людей, повертатися до засад духовності, які повинні бути. І вони теж знімуть частину проблем, які виникають і призводять до переривання вагітності. А ми, медики, підстрахуємо з точки зору безпечного проведення цієї операції. Зі здоров’ям жінок сьогодні в Україні проблем дуже багато. Якщо додасться заборона абортів, їх стане ще більше.

Сьогодні змінено наказ МОН про саме процедуру проведення абортів, він наразі проходить необхідні дії в Міністерстві юстиції. Цей наказ передбачає проведення процедури у високого рівня сертифікованих клініках, але люди матимуть туди вільний доступ, де є умови надання допомоги анестезіологічної, реанімаційної. Бо у нас щороку 1-2 випадки материнської смертності від позалікарняних абортів, які відбуваються або не в тих умовах, в яких потрібно, або їх роблять не ті люди, які мають на це право. І ще в наказі йдеться про надання повноцінної психологічної допомоги. Бо крім фізичної шкоди, яку ми завдаємо, коли проводимо операцію зі штучного переривання вагітності, відбувається ще серйозна психологічна травма. В літературі чітко описаний постабортний синдром.

Маріанна Євсюкова: Ми навіть з медичної точки зору не можемо визначити, де починається життя, тому я не оперувала б категорією “вбивство” і не встановлювала б за це відповідальності.

І міжнародні стандарти, і законодавство України наразі говорять про те, що жінка нарівні з чоловіком має право вирішувати питання стосовно того, мати чи не мати дітей, скільки дітей мати, які проміжки часу між народженням дитини можуть бути, і мати доступ до заходів, які дозволяють ефективно планувати сім’ю. Це право встановлено статтею 16 Конвенції ООН про ліквідацію дискримінації щодо жінок, статтею 8 європейської конвенції “Повага до приватного та сімейного життя”. І це те, що сьогодні закладено в нашому законодавстві – рівність батьків щодо долі дитини.

Необхідна активна профілактика абортів. Громадські й жіночі організації не виступають за аборти! Ми не пропагуємо абортів – ми пропагуємо ефективну профілактичну діяльність держави! Насправді такі законопроекти відвертають увагу від більш нагальних проблем, які є в суспільстві – економічних, соціальних, політичних. Адже сьогодні заборонити дуже легко.

Ви можете подивитися цей законопроект – навіть у пояснювальній записці пишуть “не потребує додаткових фінансових ресурсів”. І це також відповідь на запитання – бо це легше, ніж розробити ефективну систему планування сім’ї, ніж запровадити профілактику ранньої та небажаної вагітності у школах серед молоді. Це легше, ніж створити достатню кількість дитячих садочків. Це легше, ніж виділяти нормальні гроші тим же самотнім матерям або багатодітним сім’ям. Це набагато легше, ніж провести комплексну політику таким чином, щоби зменшити небажані вагітності.

А цей законопроект стосується не тільки права жінки на вибір, а й свободи слова. Бо ж ним передбачається встановлення адміністративної відповідальності за так звану пропаганду абортів. Тобто наш з вами ефір після прийняття такого законопроекту опиниться поза законом і ми всі будемо нести відповідальність.