Одне з найяскравіших, страшних вражень радянської неволі - етапи. Там, на етапі, по-моєму, в 1977 році в Свердловській пересильній в'язниці мене з'єднали в одній камері з малолітками. Вже бувалий до того часу зек, що бачив і пережив багато чого, я майже відразу ж відчув жах. Не випускаючи з поля зору групу пустуючих малоліток, я намагався втиснутися в кут, розчинитися в бетоні стіни. Мені дійсно було страшно, дуже страшно. Я був присутній при розгулі стихії, нерозважливої, на все здатної, що ні з чим свої вчинки не порівнює.
Автор: Правозахисна дитяч мережа
Одне з найяскравіших, страшних вражень радянської неволі - етапи. Там, на етапі, по-моєму, в 1977 році в Свердловській пересильній в'язниці мене з'єднали в одній камері з малолітками. Вже бувалий до того часу зек, що бачив і пережив багато чого, я майже відразу ж відчув жах. Не випускаючи з поля зору групу пустуючих малоліток, я намагався втиснутися в кут, розчинитися в бетоні стіни. Мені дійсно було страшно, дуже страшно. Я був присутній при розгулі стихії, нерозважливої, на все здатної, що ні з чим свої вчинки не порівнює.
Сьогодні, через майже сорок років, приблизно такими ж словами описують сучасних українських малолітніх злочинців психологи, що працюють з ними в слідчих ізоляторах. І вони ж, психологи, бачать і інше: всі ці діти могли бути іншими. Всі вони, без винятку, результат відсутності в країні кваліфікованих соціальних служб, корекційних центрів і якісної системи дитячої психіатрії. Так, і психіатрії, бо значна частина цих дітей потребує лікування, у тому числі і фармакологічного. Вони - результат алкоголізму батьків, соціального середовища і аморальності багатьох співробітників міліції, яка безпосередньо кришує наркобізнес.
Зараз в Україні все частіше говорять і пишуть про необхідність введення інституту ювенальної юстиції. Існує два погляди на створення цього інституту. Перший, так званий офіціозний погляд, передбачає створення одних лише спеціальних ювенальних судів. Мовляв, з'являться в країні спеціальні, навчені судді і все владнається. І дітей правопорушників буде менше, і родини стануть міцнішими і т.д., і т.п. Не владнається, стверджують неофіціозні експерти. Не може владнатися. Тому що проблема зовсім не в судах, не тільки в судах. У країні немає лікарів-наркологів, які мають право і компетенцію працювати з дітьми, в країні немає судових психіатрів, що мають право і компетенцію висловлювати свою експертну думку судам, тим самим допомагаючи судді приймати єдино правильне рішення. Погано, неправильно, а іноді і жорстко корупційно працюють опікунські ради в системі української виконавчої влади; психологи, що випускаються численними академіями та іншими колишніми професійно-технічними училищами та кулінарними технікумами, категорично не готові до реальної роботи ... Все разом це і є другий, альтернативний офіціозному погляд.
Що робити? Говорити правду. Говорити правду собі і всьому українському суспільству. Не імітувати створення інституту ювенальної юстиції у вигляді самотнього закону, а будувати складну мультидисциплінарну конструкцію практичної допомоги маргінальним сім'ям і «не таким» дітям. Ані Міністерство юстиції, ні наш надзвичайно ефективний законодавець самі таке не збудують.
Усього лише п'ять-шість років тому деякі психіатричні діагнози дітям в Україні не ставили. І керівництво нашого МОЗ це цілком влаштовувало. Зараз багато чого змінюється, вже змінилося. Хоча і опір в «низах» був скаженим. Бо так вчили десятиліттями, майже на всі прояви патології відповідати хором: бачимо інтелектуальну недостатність (раніше - розумову неповноцінність).
Багато що дійсно змінюється. Але не всі, на жаль. Ось це мене і турбує. Дуже турбує.
Семен Глузман
8 жовтня 2026 р.
Дитинство на Сумщині сьогодні важко назвати безтурботним. Повітряні тривоги, вибухи, постійна небезпека – усе це стає частиною щоденності, у якій діти мають не лише вчитися, гратися й дружити, а й якось давати раду страху, злості, суму та напруженню.
6 жовтня 2026 р.
В рамках Проекту «Посилення громадянського суспільства у захисті прав дітей», який ГО "Жіночий консорціум України" реалізує у співпраці та за підтримки Save the Children Ukraine оголошує тендер з організації проведення воркшопа (проживання, харчування).
5 жовтня 2026 р.
Днями учасниці «Батьківського клубу» Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» провели особливий день в етнографічному комплексі «Українське село» на Київщині. Виїзна зустріч «Берегиня в мені: жіноча сила, ідентичність та внутрішня опора» поєднала психологічну підтримку, тепле спілкування та знайомство з українською культурною спадщиною.
