До 2022 року у пані Ольги було життя, сповнене праці та родинного затишку. Був двоповерховий будинок в Чернігові, який вони з чоловіком будували роками. Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов із життя її чоловік. А потім прийшла велика війна і бомбардування зруйнували рідний дім.
Автор: Жіночий консорціум України
Джерело: https://wcu-network.org.ua/
До 2022 року у пані Ольги було життя, сповнене праці та родинного затишку. Був двоповерховий будинок в Чернігові, який вони з чоловіком будували роками. Незадовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов із життя її чоловік. А потім прийшла велика війна і бомбардування зруйнували рідний дім.
Історію Ольги Коробко підготоленов межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», який реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
Проєкт поєднує два ключові напрямки: психологічну підтримку та заходи із запобігання гендерно зумовленому насильству, а також підтримку ініціатив самих громад.
Сьогодні Ольга Михайлівна Коробко живе у модульному містечку поблизу Чернігова, куди вона заселилась у 2022 році, через втрату власного дому. І вже п’ятий рік фактично тримає його на своїх плечах. Покидати батьківщину не планує і поступово відновлює рідний дім.
Як людина з більш як 25-річним досвідом роботи на харчовому підприємстві та спортивній базі, де вона працювала бригадиркою та майстринею виробництва, Ольга Михайлівна не звикла сидіти склавши руки. Коли її попросили на кілька місяців підмінити коменданта модульного містечка для вимушених переселенців, вона погодилася. Ці «кілька місяців» тривають уже п’ятий рік.
Сьогодні Ольга Михайлівна - це людина, до якої йдуть із будь-якою проблемою: від протікаючого даху до нічних конфліктів між мешканцями. «Я тут працюю 24 на 7. Люди до мене приходять по допомогу, і я до них іду. І в другій, і втретій ночі, якщо треба. Треба людям допомогти, треба зробити комусь добро, розумієте?», — розповідає вона.
У містечку живуть люди з різних куточків України: з Бахмута, Вугледара, Мар’їнки, Луганської області, Семенівки, Новгород-Сіверського. У кожного своя історія втрати. І для багатьох пані Ольга стала тим, що вона сама називає без жодної іронії: «Я для них як нянька».
У межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», що реалізується за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування WPHF пані Ольга не лише сама, як лідерка громади, долучається до зустрічей взаємної підтримки та психологічних занять, а й активно залучає інших жінок із містечка, які пережили жахи окупації та втрату житла.
Завдяки проєкту пані Ольга отримала не лише психологічну підтримку для себе, а й інструменти для допомоги іншим. Вона стала містком між проєктом та мешканками містечка.
«Тепер я сама розповідаю жінкам: «Не переживайте, все буде добре. Мрійте про хороше, і воно обов'язково прийде», - говорить Ольга Михайлівна.
Історія Ольги Коробко — це приклад того, як локальна ініціатива перетворює постраждалу жінку на агентку змін. Завдяки технічній підтримці ООН Жінки та фінансуванню Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), ми підтримуємо саме таких лідерок.
Вони не чекають на допомогу — вони створюють безпечне та підтримуюче середовище навколо себе. Пані Ольга доводить: навіть коли твій власний дім зруйновано, ти можеш стати дахом і захистом для цілої громади.
Сьогодні Ольга Михайлівна каже з гумором: «Старість мене вдома не застала, бо я постійно в дорозі».
Проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» впроваджується ГО “Жіночим консорціумом України” за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
15 квітня 2026 р.
У чотирьох територіальних громадах Київської та Чернігівської областей триває реалізація проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», спрямованого на зміцнення психічного здоров’я жінок та посилення їхньої ролі у відновленні й згуртованості громад, що постраждали від війни чи гендерно зумовленого насильства.
12 квітня 2026 р.
Великдень для нас – це не лише данина традиціям, а й символ незламної віри у відродження та силу життя. Це свято нагадує нам, що після найтемнішої ночі завжди приходить світанок, а після важких випробувань перемагає світло!
26 березня 2026 р.
У громадах, де реалізується проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», жінки отримують можливість не лише долати наслідки травматичного досвіду війни, а й ставати ініціаторками змін. Цей проєкт реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
