
У дитинстві я дуже любила мамині розповіді про її дитинство. Мені подобався сам процес, а коли стала трохи дорослішою, я згадую розказане і мені стає моторошно. Текст викладено на сайті ВВС-Україна.
Автор: Знай
У дитинстві я дуже любила мамині розповіді про її дитинство. Мені подобався сам процес, а коли стала трохи дорослішою, я згадую розказане і мені стає моторошно. Текст викладено на сайті ВВС-Україна.
Тема злочину і покарання була переважаючою в її історії. Наприклад, якась дитяча вина, і як бабуся Федора за це побила маленьку Галю. При цьому мама розповідала про бабусю без образи, з любов'ю. Але мене не покидає відчуття, що саме ці болючі моменти і залишилися єдиними в пам'яті моєї мами про бабусю після її смерті.
Мене вже не били, але, як і на більшість дітей, кричали і забороняли реплікою "бо Я так сказала".
Зі своїм сином я розмовляла з дитинства, як з дорослим. Навіть тоді, коли він не розумів "дай" і "на". Я ніколи не забороняю категорично і завжди намагаюся пояснити, чому "ні". Зокрема в той час, коли такі "бесіди" були грою в одні ворота, коли здавалося, що я божевільна і говорю сама з собою. У будь-якому випадку, я не намагаюся хвалитися, не кричати на дитину - це не вбудована опція.
Якщо Ви мама здорового звичайної дитини, ви точно сприймаєте фразу "я вдячна всесвіту за неповносправної дитини", як білий шум, як щось, чим мами дітей з відхиленнями від норми намагаються налаштувати себе морально.
Я вам так скажу: на початку боротьби за "звичайність" такі мами взагалі сприймають цю конструкцію як знущання. I я так сприймала. I лише потім, аналізуючи всі метаморфози, що відбулися зі мною, я чесно можу сказати: якби мені не довелося битися з вітряними млинами, ніякого Дон-Кіхота з мене б не вийшло.
Я неврівноважена і нервова, я пихата і авторитарна. Моєму синові загрожувала домінантна мама з нестачею часу на довгі розмови і внутрішнім бажанням контролювати і опікати. Отже, якщо трохи оздоби цю схему, то малий знайшов метод, як нейтралізувати небезпечну маму: не розуміти її і не розмовляти з нею, влаштувати свій режим і завести свої правила життя.
Я з раннього дитинства почала поважати його за те, що він ніколи не плакав без діла. Тобто, якщо сльози, то це вже точно дуже боляче, або дуже-дуже треба. Але була єдина маніпуляція сльозами: варто було підвищити голос, у дитини починав трястися підборіддя, малий готовий був влаштовувати "плач Ярославни".
В однієї моєї подруги дві чудових доньок. У них немає проблем з нервами, вони звичайні життєрадісні діти, і батьки їх дуже люблять. Але зате мама засмикана роботою і життям. Днями вона розповіла мені, що у старша почала заїкатися. Терміновий похід до лікарів закінчився довгим і докладним рецептом лікування. Там був цілий список для аптеки. Для мами. Заспокійливих. Так як не треба кричати на дітей.
У моїй ситуації я прийшла до цього висновку сама. Так. Для того щоб у мого сина не сіпалися очі і був постійний прогрес, я п'ю справжні заспокійливі. Курсами. Так, без ліків я не справляюся. Якби я вміла не кричати і не зриватися без заспокійливих, то я була б іншою людиною. Це і є мій секрет "відповідального батька".
Коли в одній жіночій компанії, за розмовами про власне дитинство, про дитинство наших мам і бабусь, ми вивели таку теорію. В нашому колі вона була стовідсотковим фактом. У наших сім'ях з кожним поколінням назад до дітей ставилися все гірше. Мій син напевно зможе мені щось пред'явити, на кшталт "не помітила", "не надала уваги". Я можу згадати багато епізодів неконтрольованого батьківського гніву і криків. А вже моя мама - побоїв. За часів дитинства моєї бабусі, здається, дітей навіть не рахували.

17 листопада 2026 р.
Осінь це не лише пора яскравих барв, золотого листя та затишку, а й чудова можливість зазирнути у світ власних почуттів, навчитися виражати емоції через творчість і відкрити для себе красу навколишнього світу. Саме тому команда Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» вирішила провести кілька творчих занять «Осінь у моєму серці: кольори настрою» для дітей віком від 5 до 10 років.

16 листопада 2026 р.
Чергова зустріч НЕформального клубу для підлітків почалась НЕстандартно. 😁Учасники зустрічі застали як наш маленький, але дуже відповідальний помічник-робопилосос закінчує прибирання. 😁Познімали відео, пораділи, що нарешті роботу можна віддати машині і відкрили засідання!

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.