
Козаку не треба ні срібла, ні злата, тільки б Україна не була катами на хресті розп'ята, — учасники самооборони Майдану виконують пісню "Наливаймо, браття, кришталеві чаші" у столичному "Мистецькому Арсеналі". 11 квітня тут відбулася презентація другого тому першого українського коміксу "Даогопак: Шляхетна любов" у рамках фестивалю "Книжковий Арсенал". Автори графічного роману — київські художники Максим Прасолов, Олексій Чебикін та Олег Колов.
Автор: Gazeta.ua
Козаку не треба ні срібла, ні злата, тільки б Україна не була катами на хресті розп'ята, — учасники самооборони Майдану виконують пісню "Наливаймо, браття, кришталеві чаші" у столичному "Мистецькому Арсеналі". 11 квітня тут відбулася презентація другого тому першого українського коміксу "Даогопак: Шляхетна любов" у рамках фестивалю "Книжковий Арсенал". Автори графічного роману — київські художники Максим Прасолов, Олексій Чебикін та Олег Колов.
— Це хлопці з четвертої сотні, наші друзі. Був іще Гаврилюк, художники тут його малювали. Готуємо комікс про Майдан. Який він буде, не скажу, — власник видавництва "Небесний ключ" 37-річний Максим Прасолов фотографується з читачами на тлі 6-метрової ілюстрації з м'язистими козаками у вбранні із золотими поясами та при шаблях.
У другій частині "Даогопака" козак Олесь Сковорода закохується у дівчину-ніндзю Арі-Сан.
— Спочатку вони билися. А тут разом тренуються, обмінюються досвідом. Навіть є романтичний розворот. Проте в Олеся є суперник — шляхтич Казимир. Побачивши Арі-Сан, він сказав: "Така квітка прикрасить навіть краківський палац", — Прасолов показує малюнок дівчини в українському народному костюмі.
— А чого в неї таке глибоке декольте? — питаю.
— Це до художника, він малював свою жінку. Вона теж у нашій команді, редактор кольору. А Олесь має риси кожного з нас. Він не ідеальний, але такий собі козак, що мріє стати характерником, — говорить видавець. — Малювали і писали текст у 2005–2011 роках. Але на деяких сторінках є збіги з теперішніми подіями. "І тут я виходжу з-за хмар, а з поштарем три беркути охорони. І вони каменем падають".
— Пишіть для Артема, — відвідувач виставки купує комікс для свого сина. — Ви задоволені продажем? Можна заробити трохи?
— Уже нема п'яти тисяч примірників першої частини "Анталійська гастроль". Скоро видаватимемо третю. Для коміксу в Україні це успіх. Тобто книжка — бестселер. Але поки що на цьому не заробиш. Я сам собі видавець, то моє хобі. У нас є така місія — видавати комікси українською, — Прасолов ставить автограф на титульній сторінці. — Французькі вчені довели, що у читача коміксів працюють водночас права і ліва півкулі мозку. Тому такі романи важливі для розвитку дитини. Там дуже розвинене книговидання, а наклади деяких коміксів, наприклад про Астерікса, сягають 40 мільйонів. Знайти звичайну книжку з таким накладом неможливо. Вивчали також японський ринок. Індустрія сягає 25 мільярдів євро, це половина державного бюджету України. У Японії є величезний супермаркет на вісім поверхів, де тільки комікси, фігурки, іграшки. У нас такого не може бути, бо в українців нема грошей.
На "Книжковому Арсеналі" продали всі комікси "Даогопак", що привезли для торгівлі: 200 примірників першої частини та близько 400 — другої. Книжка коштувала 150 грн, дві віддавали за 250.

17 листопада 2026 р.
Осінь це не лише пора яскравих барв, золотого листя та затишку, а й чудова можливість зазирнути у світ власних почуттів, навчитися виражати емоції через творчість і відкрити для себе красу навколишнього світу. Саме тому команда Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» вирішила провести кілька творчих занять «Осінь у моєму серці: кольори настрою» для дітей віком від 5 до 10 років.

16 листопада 2026 р.
Чергова зустріч НЕформального клубу для підлітків почалась НЕстандартно. 😁Учасники зустрічі застали як наш маленький, але дуже відповідальний помічник-робопилосос закінчує прибирання. 😁Познімали відео, пораділи, що нарешті роботу можна віддати машині і відкрили засідання!

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.