«Цього року Олімпійські ігри - міжнародна вакханалія фізичної досконалості і тріумфу волі, приправлена порушенням прав людини - виступає в якості палива для захоплення і обурення суспільства. У категорію «обурення» свою лепту встигла внести преса, що вже за перший тиждень змагань встигла образити і принизити жінок-спортсменок найрізноманітнішими способами», - зазначає письменниця Лінді Уест в колонці для The Guardian.
Автор: Новое время
«Цього року Олімпійські ігри - міжнародна вакханалія фізичної досконалості і тріумфу волі, приправлена порушенням прав людини - виступає в якості палива для захоплення і обурення суспільства. У категорію «обурення» свою лепту встигла внести преса, що вже за перший тиждень змагань встигла образити і принизити жінок-спортсменок найрізноманітнішими способами», - зазначає письменниця Лінді Уест в колонці для The Guardian.
«The Chicago Tribune оголосила про те, що американка Корі Когделл отримала медаль в стендовій стрільбі, заголовком «Дружина нападника «Ведмедів» завоювала бронзу на Олімпіаді в Ріо», навіть не згадавши її ім'я», - обурюється автор.
Вона додає, що після того, як угорка Катінка Хоссу побила світовий рекорд у плаванні, репортер NBC Ден Хікс показав на чоловіка Катінки і заявив: «А ось чоловік, завдяки якому цей успіх став можливий».
Ще один коментатор NBC описав жіночу гімнастичну команду США словами «вони виглядають так, ніби знаходяться в торговому центрі». Інший чоловік в коментарі в Twitter почав вчити голландську велосипедистку, яка отримала травму, як правильно їздити на велосипеді.
«Під час Олімпіади жіночі тіла стають об'єктами пильної уваги, але з дивно конструктивним ефектом: це одне з небагатьох популярних телешоу, які прославляють силу і вміння жінок, не сексуалізуючи їх при цьому», - говорить Уест.
Автор уточнює, що зовсім не вважає творців інших телешоу шаленими жононенависниками - вся справа в тому, що вони виховані в культурі, яка поняття не має, як сприймати компетентних жінок (приблизно те ж відбувається зараз і в рамках виборчої кампанії в США).
«За кожним словом відчуваєш щире здивування:« Дівчина? Яка щось робить?! »- пародіює коментаторів Уест.
Вона пропонує короткий посібник з того, як говорити про жінок-учасниць Олімпіади і не виглядати при цьому патріархальним ретроградом.
«Пишіть про вид спорту, яким вони займаються. Ось вам невеликий шаблон. «Новини: [Спортсменка] виступала в [виді спорту] сьогодні. [Інформація про вид спорту]. Місія виконана! », - говорить Уест.
«Пишіть про жінок-спортсменок так само, як пишете про чоловіків - не підкреслюйте їх стать, хіба що при згадці категорії, в якій вони виступали. Уявляєте, як смішно би виглядало, якби ми постійно виносили в заголовки стать спортсменів чоловіків?»- запитує Уест.
«Не витрачайте більше часу на опис макіяжу, зачісок, хіджабів, обсягу стегон, сімейного статусу і віку, ніж на опис спортивних досягнень», - продовжує автор. Також вона радить не описувати жінок через їх відносини з чоловіками. Жінки - повністю самостійні істоти, здатні на власні досягнення. «Ми не домашні тварини, не гаджети і не секс-додатки», - підкреслює вона.
«Спортсмени - це спортсмени, незалежно від їх статі. Якщо вас цікавить спорт, про нього і пишіть», - підсумовує вона.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
