
Міністерство соціальної політики України розробило законопроект про ратифікацію Стамбульської конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству в новій редакції з застереженнями, що Україна залишає за собою право не застосовувати окремі положення Конвенції та не змінювати своє законодавство щодо інститутів шлюбу й усиновлення, повідомила міністр соцполітики Марина Лазебна.
Автор: Інтерфакс-Україна
Міністерство соціальної політики України розробило законопроект про ратифікацію Стамбульської конвенції про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству в новій редакції з застереженнями, що Україна залишає за собою право не застосовувати окремі положення Конвенції та не змінювати своє законодавство щодо інститутів шлюбу й усиновлення, повідомила міністр соцполітики Марина Лазебна.
"Насильство стосовно жінок є порушенням прав людини, а також однією з форм дискримінації. І прояви домашнього насильства є загрозою для сімей і сімейних цінностей. Мінсоцполітики розробило законопроект про ратифікацію Стамбульської конвенції в новій редакції з застереженнями, що Україна залишає за собою право не застосовувати окремі положення Конвенції та не змінювати своє законодавство щодо інститутів шлюбу та всиновлення", - сказала Лазебна в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".
На уточнювальне запитання, чи прогнозує міністр ухвалення цього документа, вона відповіла, що, крім противників ратифікації конвенції, є велика кількість і прибічників, зокрема й народних депутатів.
"Ми запропонували компромісний варіант з урахуванням інтересів українського суспільства. Тому сподіваємося на підтримку", - наголосила Лазебна.
Як повідомлялося, в травні 2019 року керівники 24 дипломатичних місій в Україні констатували вразливість ЛГБТК-спільноти (лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери, квір) перед сексуальною дискримінацію, зокрема злочинами на ґрунті ненависті. Дипломати також закликають Україну повністю імплементувати Національну стратегію з прав людини і відповідний план дій, ратифікувати Стамбульську конвенцію й зробити інші необхідні кроки для забезпечення здійснення всебічних антидискримінаційних заходів.
Законопроект про ратифікацію Стамбульської конвенції вніс п'ятий президент України Петро Порошенко на розгляд парламенту VIII скликання в листопаді 2016 року. Але оскільки законопроект не був прийнятий у першому читанні за основу, і у зв'язку з припиненням повноважень президента України, який вніс законопроект, відповідно до ч.3 ст.105 регламенту Верховної Ради, його було знято з розгляду 20 травня 2019 року, в день інавгурації президента Володимира Зеленського.
На початку червня у відповіді на петицію в Офісі президента заявили, що Зеленський внесе на розгляд ВР законопроект про ратифікацію Стамбульської конвенції після надання Міністерством закордонних справ України.

25 червня 2026 р.
У Киїнській громаді на Чернігівщині з'явилося місце, де можна відпочити в затінку дубової алеї, провести час із родиною чи друзями та водночас дізнатися, де шукати допомогу у складних життєвих ситуаціях. Саме таким став новий громадський простір «Тиха підтримка», створений у межах ініціативи жителів громади за проєктом «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», який реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

22 червня 2026 р.
У межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» у модульному містечку «Новоселівка» на Чернігівщині відкрили «Простір відновлення та стійкості» для жінок і родин, які пережили війну. Тут проживають внутрішньо переміщені особи, які втратили власне житло внаслідок російської агресії та вже кілька років змушені будувати своє життя у тимчасових умовах.

17 червня 2026 р.
Більше 30 жінок Поліської громади на Київщині взяли участь у відкритті «Простору єднання» – безпечного та комфортного місця для жінок і дівчат, створеного в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».