
В сім`ї Паламарчуків з села Прилуцьке, що на Волині, четверо рідних дітей. Приблизно півтора роки тому вони стали опікунами ще трьох дітей, забравши їх зі школи-інтернату для дітей з обмеженими можливостями.
Автор: Волинські новини
В сім`ї Паламарчуків з села Прилуцьке, що на Волині, четверо рідних дітей. Приблизно півтора роки тому вони стали опікунами ще трьох дітей, забравши їх зі школи-інтернату для дітей з обмеженими можливостями.
Так, що виховання в родині набагато краще, ніж в інтернаті. Однак сусіди усиновителів стверджують, що цим дітям було б краще під опікою держави, бо, мовляв, опікуни просто використовують їх як дармову робочу силу. Можливо, Паламарчуки просто "горшки побили" з сусідами, отож ті й почали заради помсти писати скарги в районну службу у справах дітей, в міліцію, прокуратуру та інші установи. Однак слова сусідів таки викликають певну тривогу.
Про це повідомляє «Прес-центр».
У Головненську школу-інтернат для дітей з обмеженими можливостями тринадцятирічна Дарина, дванадцятирічний Олександр і молодший на два роки Богдан Костичевичі потрапили після того, як суд позбавив батьківських прав їхніх маму й тата. Туди ж потрапила і їхня старша сестра Любов, яка нині навчається в ПТУ.
Років через півтора дітей забрала на виховання родина Паламарчуків. Адміністрація інтернату дуже зраділа, що діти будуть виховуватися у повноцінній родині. Однак згодом почали виникати підозри, чи справді їм добре у прийомних батьків.
- Коли ми дізналися, що їх хочуть забрати, то зацікавилися цією сім`єю, - розповідає заступник директора Головненської школи-інтернату для дітей з обмеженими можливостями Валентина Челяда. - Сім’я видавалася нормальною. Та коли одного разу ми запитали в Люби, старшої дівчинки, як живеться її братам і сестрі, вона сказала, що вони чомусь не дуже хочуть з нею розмовляти. Ми звернулися в службу у справах дітей, щоб дізнатися, яка там ситуація. Коли ж приїхали до цих дітей, то побачили, що вони навіть бояться підходити одне до одного.
Натомість сусіди говорять, що не все гаразд із дітьми у цій родині. Дивуються, за що живе родина, адже ні батько, ні мати ніде не працюють, лише іноді підторговують продуктами на ринку.
- Улітку ми звернули увагу, що діти з ранку до вечора працювали у полі. Причому тільки нерідні. Коли люди почали їм про це говорити, вони забрали їх на поле за село, подалі від чужих очей. Кажуть, що ці діти і вдома роблять усю роботу. Натомість своїх рідних Паламарчуки до праці не примушують, - розповідають сусіди.
Про свої підозри люди неодноразово писали в районну службу у справах дітей, в міліцію, прокуратуру та інші установи. Однак нікого ця інформація не зацікавила, приїздила лише комісія з обласної служби у справах дітей. Щоправда, якщо метою цих скарг було "насолити" сусідці, то в такому випадку все спрацювало. Стривожена мати сімейства благала сусідів не казати лихого.
- Тоді, чекаючи комісію, Ніна Паламарчук ходила з дітьми по хатах і просила людей, щоб вони казали, якщо питатимуть, що вони з чоловіком добре ставляться до дітей, - кажуть сусіди.
Старша сестра Любов пізніше казала, що востаннє бачилася зі своїми братами та сестрою давно, але часто спілкується з ними по телефону, і нічого дивного вона не помічала. Щоб звикнути до нової сім’ї, потрібен час, а півроку тому померла рідна мати, і вони про це знають. Приблизно такої ж думки і начальник Ківерцівської районної служби у справах дітей Наталія Скубій: про порушення прав дітей у цій родині їй нічого не відомо.
- Діти навчаються у школі, у них хороші оцінки, - каже пані Скубій. - Батьки намагаються робити усе, аби дітям було добре. А стосовно заяв і звернень людей, то, на мою думку, причина в іншому.
Дільничний міліціонер Іван Гусарук теж вважає, що питання не в дітях, а в конфлікті між сусідами. Вони, маніпулюючи дітьми, намагаються звести порахунки. Міліціонер і сам неодноразово був свідком їхніх сварок, щоправда, досі не розібрався, в чому справа.
- Я не можу сказати точно, чи в цій сім’ї насправді використовують дітей, але той факт, що Паламарчуки конфліктують з усіма, на жаль, є, - каже пан Гусарук. - Вже неодноразово до мене зверталися люди, і кожен розповідав своє. Кілька місяців тому Руслан Паламарчук, прийомний батько, написав заяву в міліцію. Мовляв, його побила сусідка. За цим фактом порушили справу і кілька днів тому відбулося перше судове слухання. Селяни жартують: та жінка побила Паламарчука рушником, і за це він потягнув її до суду.

19 липня 2026 р.
Так склалося, що робота у Вишгороді можлива лише в неділю, і дуже часто саме цю ніч припадають масовані обстріли. Але щоразу, попри втому, тривогу й недосип, наші колеги залишаються готовими підтримувати тих, хто зараз найбільше потребує допомоги.

16 липня 2026 р.
Команда Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» продовжує зустрічі батьківського клубу, створюючи безпечний простір, де жінки можуть не лише отримати нові знання, а й знайти підтримку, якої так часто бракує у щоденному житті.

15 липня 2026 р.
ГО ЖКУ продовжує серію онлайн тренінгів у межах проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III», який впроваджується у співпраці та за підтримки ЕРІКС Development Partner та RadioAid (Швеція).