
В Україні жінкам платять на 28-40% менше, ніж чоловікам. Найменший розрив спостерігається серед спеціалістів початкового рівня і збільшується на вищих посадах. Проблема нерівності зарплат щороку зростає. 2013-го різниця між заробітками чоловіків та жінок була 26%. Про це в інтерв'ю розповіла HR-експерт сайту rabota.ua Тетяна Пашкіна.
Автор: Gazeta.ua
В Україні жінкам платять на 28-40% менше, ніж чоловікам. Найменший розрив спостерігається серед спеціалістів початкового рівня і збільшується на вищих посадах. Проблема нерівності зарплат щороку зростає. 2013-го різниця між заробітками чоловіків та жінок була 26%. Про це в інтерв'ю розповіла HR-експерт сайту rabota.ua Тетяна Пашкіна.
Які причини різниці зарплат?
- Чоловіки частіше очолюють бізнеси, пов'язані з валютою. Росте долар - ростуть їхні зарплати. Жінки керують бізнесами, де основні заробітки в національній валюті.
Коли жінки шукають роботу, вони виходять з того досвіду, який мають. А чоловіки - з досягнень, які можуть зробити. Наприклад, жінка приходить на співбесіду на посаду фінансового директора. Вона говорить, що була головним бухгалтером. На час відпустки підміняла фіндиректора, але ж це було недовго. Тому відповідного досвіду немає. Чоловік, який претендує на цю ж посаду, скаже, що має потрібний досвід, бо підміняв фіндиректора на час відпустки. Як правило роботодавець обере того, хто більш упевнений.
Є стереотип, що жінкам треба заробляти лише на "шпильки та булавки". Якщо має багатого чоловіка - взагалі незрозуміло, навіщо працювати. Жінки вагітніють, народжують дітей. Діти часто хворіють, тому доводиться брати лікарняні. Деякі роботодавці вважають, що жінка — це не повноцінний працівник, а тільки половина. Крім того, в режимі "сьогодні на сьогодні" її не відправиш у відрядження. Понаднормово працювати примусити складно, бо у неї сім'я.
Крім того, жінки самі зазвичай просять меншу плату, не торгуються. А чоловік скаже: "Ні, така зарплата для мене неприйнятна. Давайте домовимося на щось більш компромісне".
Усі роботодавці охоче беруть жінок на роботу?
- В деяких компаніях діє прихована дискримінація. У вакансіях зазвичай не пишуть, що жінок не беруть. Просто роботодавець для себе так вирішив. І скільки б не надсилали резюме, на роботу не візьмуть жодної. Рідко жінки бувають директорами з виробництва, комерційними або генеральними директорами. Максимум - фінансовий директор, директор із маркетингу та персоналу.
У яких сферах займають високі посади?
- Фармакологія, кондитерські виробництва, торгівля. В ІТ-компаніях, де високі зарплати, жінки бувають спеціалістами з персоналу, маркетологами, але їх немає серед директорів. Хоча в США зустрічаються.
У інших країнах теж зарплати відрізняються?
- Так. У Євросоюзі жінкам платять на 16,4 відсотка менше. Найбільша різниця в зарплатах - в Естонії, де жінки отримують на 30 відсотків менше, ніж чоловіки. В Австрії ця різниця складає 23 відсотка, в Чехії — 22,1, Німеччині — 21,6. Найменша нерівність в оплаті праці між чоловіками та жінками серед країн Євросоюзу — в Словенії — 3,2 відсотка. Невелика різниця також на Мальті - 5,2 і в Польщі - 6,4 відсотка.
В Україні за зарплату й умови роботи кожен домовляється індивідуально. Немає системи прозорих грейдів, як у Європі. Це така система, що дозволяє вирахувати адекватну заробітну плату для кожної професії. Якщо кандидат на посаду секретаря має вищу освіту — плюс 100 гривень до ставки. Досвід роботи три роки — ще 200, знає іноземну мову — плюс 300. Тоді людина знатиме заробітну плату, менше якої отримувати не може.
У нас не сформований ринок праці. Є державні компанії, де люди працюють за копійки. Є невеликі приватні фірми, де платять, як вирішить власник. Є великі іноземні компанії з певною системою заробітної плати. Вони купують огляди зарплат, вираховують за ними винагороду своїм працівникам.
З іншого боку, високий рівень безробіття штовхає людей погоджуватися на дуже низькі зарплати. Спеціаліст може дуже довго шукати роботу і так вже втомиться, що погоджується на меншу зарплату, ніж мав на попередньому місці роботи.

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».