Все більше про проблему жіночого обрізання говорять в Африці та Азії, де воно найбільш поширене. Водночас чимало таких випадків реєструють у громадах іммігрантів, які проживають у західних країнах. У Франції жіноче обрізання заборонене. Сотні людей були покарані за порушення цього закону. Відповідальність передбачена також, якщо дівчат для обрізання відправляють за кордон, у країни де ця процедура досі легальна.
Автор: euronews
Все більше про проблему жіночого обрізання говорять в Африці та Азії, де воно найбільш поширене. Водночас чимало таких випадків реєструють у громадах іммігрантів, які проживають у західних країнах. У Франції жіноче обрізання заборонене. Сотні людей були покарані за порушення цього закону. Відповідальність передбачена також, якщо дівчат для обрізання відправляють за кордон, у країни де ця процедура досі легальна.
Хаді Коіта, письменниця:
“Дві жінки схопили мене і затягли в кімнату. Одна з них, позаду мене, тримала мені голову і притиснула колінами плечі, щоб я не могла рухатись. Мої крики болю досі лунають у голові. Я плакала, я кричала.”
Шеймос Керні, журналіст Євроньюз:
“Те що пережила ця жінка називається жіночим обрізанням, таке покалічення жіночих статевих органів поширене в багатьох країнах. Є чимало законів, що забороняють цю практику, але їх замало, щоб вирішити проблему глобально.”
Хаді Коіта, письменниця:
“Гнів, ось що я досі відчуваю… А не розумію, чому прогрес у всьому світі, в багатьох регіонах, чому він не зупинить цього? Чому наше ставлення не змінюється? Я так злюся через це.”
Ми зустрілися Хаді Коітою, письменницею з Сенегалу, яка багато років у Парижі звертала увагу суспільства на цю проблему. Ця матір чотирьох дітей, яка нині проживає у Брюсселі, теж пережила жіноче обрізання, коли їй було сім.
“Це насильство над дитячим тілом, я нічого не розуміла. Ніхто мене не попереджав, ані старші сестри, ані старші подружки. Ніхто. Це було абсолютно несправедливо, справжнє насильство, особливо тому, що відбулося раптово. За що мене покарали? “Психологічні наслідки дуже-дуже значні і не зникають усе життя. Час від часу вони спричиняють депресію. Однак в нашій культурі немає депресії, не було раніше, це ніби просто короткий період, коли справи ідуть не дуже добре. Однак я бачу зв‘язок між цим смутком та каліцтвом. І звичайно, все це має наслідки в моєму особистому житті, в моєму статевому житті, у житті жінки. Наслідки цієї процедури зі мною на все життя.”
У західних країнах владі непросто виявити всі випадки жіночого обрізання. Водночас, у Франції, наприклад, лікарі та інші фахівці зобов‘язані повідомляти про всі такі випадки чи підозри, за таких обставин закон про таємницю лікування не діє.
Бафінг Кул – співак з Малі, йому довелося залишити батьківщину через переслідування: він написав пісню, що засуджує жіноче обрізання. Виконавець вважає, що музика може змінити ставлення молоді до проблеми, а чоловіки теж повинні висловитись проти.
Бафінг Кул, музикант:
“Мені не подобається це слово, але у патріархальному суспільстві чоловіки стоять на чолі родини. Навіть якби я хотів це змінити у Малі, все одно суспільство таке. Тому дуже важливо, щоб чоловіки брали участь у цих змінах. Інакше цю битву не виграти. Це стосується і всього світу. І врешті-решт боротьба проти статевого покалічення – це не лише жіноча проблема. Вона непокоїть нас як чоловіків. Йдеться про права людини. Всіх це стосується. Тому дуже важливо, щоб чоловіки долучались до боротьби з проблемою.”
Шеймос Керні, журналіст Євроньюз:
“Кілька років тому ми були у Малі і говорили з місцевими жителями на вулиці про цю проблему. Подивимось”
Житель Малі: “Корисно утримувати жінок у вірності.”
Житель Малі: “Було б жахливо, якби це припинилося, тоді жінки отримували б забагато задоволення.”
Житель Малі: “Вся справа в релігії. Традиція вимагає цього.”
Жителька Малі: “Жінок потрібно обрізати, інакше вони втрачатимуть контроль над собою.”
Житель Малі: “В нашому селі про це не можна говорити, заради вашої безпеки. Ця традиція – дуже стара.
Жителька Малі: “Для мене це виключно релігійне питання.”
Житель Малі: “Моя релігія зобов‘язує мене. Всі мої дочки будуть обрізані, якщо така божа воля.”
Шеймос Керні, журналіст Євроньюз:
“Жіноче обрізання торкнулося кожної третьої жінки в Африці. Тут, у Європі, лише у Франції зареєстровано приблизно 65 тис таких випадків.”
Жодна релігія насправді не вимагає жіночого обрізання, справа скоріше в криміналі, ніж в культурі, вважають фахівці. Просвітницькі кампанії повинні допомогти, разом із жорсткими законами.
Лінда Вель-Кьюріель, юрист з Комісії щодо припинення статевого покалічення:
“Тридцять років можна казати і повторювати родинам не робити цього. Але якщо вони не бояться закону, будуть робити, що забажають. Я знаю, що страх потрапити в тюрму, страх бути покараним – саме це спрацьовує в багатьох родинах, вони починають піклуватися про своїх дітей.”
Ізабель Жіллєтте-Фає, директор жіночої правозахисної організації GAMS:
“Освіта грає дуже важливу роль. Візьмемо африканські країни, як тільки кількість освічених людей зростає, навіть якщо йдеться лише про письменність, одразу ж суттєво зменшується кількість жінок, що пережили цю процедуру і тепер хочуть повторити її своїм донькам.”
“Наших дочок не будуть калічити”, – проголошують учасники кампанії проти жіночого обрізання і сподіваються, що все більше людей підтримає їх. Недавнє історичне голосування в ООН, що засудило практику жіночого обрізання, має мотивувати політиків робити більше, щоб припинити жахливу практику.
21 серпня 2026 р.
В ніч проти 20 серпня російські агресори завдали масованого удару балістичними та крилатими ракетами по Києву та Київській області. Удень столицю знову атакували дрони, в результаті знову загинула людина. Загалом загинуло 17 людей та десятки отримали поранення.
19 серпня 2026 р.
30 липня, у Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми, на Рівненщині говорили про те, про що особливо важливо пам’ятати під час війни: ризики насильства, експлуатації та торгівлі людьми зростають, а отже, захист прав жінок має бути постійним і системним.
3 серпня 2026 р.
У мережі Жіночого консорціуму України є організації, які разом із нею пройшли десятки років змін, реформ, перемог і нових викликів. Центр громадської активності «Синергія» із Чернівців – одна з них. Майже чверть століття співпраці, десятки спільних заходів і проєктів, але найцінніше тут не цифри.
