Мракобісся виходить вже з районної жіночої консультації. Пацієнтам московських лікарень стали видавати медичні документи з порадами з області моралі.
Автор: ICTV
Мракобісся виходить вже з районної жіночої консультації
Пацієнтам московських лікарень стали видавати медичні документи з порадами з області моралі.
Редактор журналу «Ъ-Деньги» Юрій Львов вважає це неприпустимим.
- Моя знайома чекає дитину, і в жіночій консультації їй видали обмінну карту. Це, хто не знає, сторінок 20 всіляких медичних аналізів. Але в обмінній карті моєї знайомої сторінок вдвічі більше, і цей додатковий, так би мовити, контент робить її практично новим твором Володимира Сорокіна. Це просто пам'ятник епохи Нового Середньовіччя. Реклама: на початку і наприкінці брошурки, памперси, крісла-качалки, «що імітують рухи батьків», це одна справа. Але поряд з цим «Корисні поради зі зміцнення сімейних відносин» — по-справжньому мракобісний і образливий текст.
"Жінці краще не будити в чоловікові "звіра", вміння дружини бути другою — це найбільша цінність у ній для чоловіка". "Кожен чоловік бажає бути главою сім'ї, адже це його призначення від Бога". "Чоловік не виносить контролю з боку дружини — главу не можна контролювати! Спробуйте контролювати президента країни, багато він зможе зробити для країни?", — аргументує автор тексту. Він, до речі, не вказаний, а бог хоч і пишеться з великої літери, але не конкретизується, який саме. Тож будемо вважати, це не вплив якоїсь конфесії, просто департамент охорони здоров'я Москви сам у щось увірував — мабуть, на тлі скорочення лікарів та ліжкомісць.
Схоже, поліси ОМС у нас тепер з божественним покриттям і риторикою книги «Домострой». Але при «Домострої» XVI століття главою був цар-батюшка, якого й справді не проконтролюєш — на відміну від, здавалося б, президента при виборчій демократії. Подібні поради, до слова — зустрічати чоловіка в чистому фартусі, і мовчати, поки він вечеряє — зустрічалися і в радянській книзі 1960-х років під назвою «Домоведення», але і на той момент виглядали дурним атавізмом: патріархальні устої давно були зруйновані радянською владою. І треба ж, тепер, через півстоліття ми в обмінній карті читаємо про божественне становище самця в сім'ї. У XXI столітті в Москві мракобісся виходить вже з районної жіночої консультації. Вони б хоч подумали, як це читати самотнім вагітним, яким бог чоловіка не послав.
У Росії яку проблему не візьми — всі гострі, але саме тема фемінізму здавалася мені висмоктаною з пальця. Домашнє насильство на тлі пияцтва громадян і бездіяльності поліції — це так, але саме фемінізм в сенсі боротьби за права жінок виглядав у нас надуманим, як спір у соцмережах про слово «тьолочка». У наших жінок давно всі права — бути хоч начальницею, хоч шпаловкладальницею. Якщо на те пішло, швидше вже в суспільстві брак поваги до праці домогосподарки. Однак якщо повернути жінку на кухню надумав департамент охорони здоров'я — вважайте мене феміністом.
3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!
1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.
30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
