Не мобілізація, а госпіталізація потрібна українським чоловікам, які живуть у сільській місцевості

Якось сільський голова зі Старосамбірського району зізнався мені, що провів власне дослідження на тему, чому у селі так мляво йде мобілізація.

Начебто всі патріоти… Та коли подумки “пройшовся” по усіх хатах своєї сільради, то жахнувся. В селах нема хлопців. Молодь поїхала вчитися, багато чоловіків подалися на заробітки, залишилися хіба що непробудні пияки, хворі та багатодітні. І виконуй план мобілізації… Причому, як уточнив війт, хворих дуже багато. Ми і поцікавилися у головного лікаря Старосамбірської ЦРЛ Юрія Войтіва, чому в екологічно чистій місцині так багато хворої молоді? Після того, як “Високий Замок” вдарив на сполох, уже відбулося розширене засідання медичної ради у Старосамбірському районі, а голова райдержадміністрації Микола Цепенда видав розпорядження негайно скликати нараду медиків, директорів шкіл, вчителів фізкультури і помізкувати на тему, що далі робити.

Загальна кількість дітей з року у рік зменшується – це традиційна демографічна проблема, з якою живемо уже десятиріччями. Але проблема ще й у тому, що збільшується кількість патологій у дітей. Загрозливими стають хвороби опорно-рухового апарату, органів зору, слуху, дихання, травлення. У школярів 4-8 класів медики виявляють ріст патологій хребта, сколіози (порушення осанки та викривлення хребта), від чого потім виникає немало інших серйозних захворювань. Причин далеко шукати не треба. Треба побачити ті парти чи столи, за якими сидять діти. У школах діти проводять половину робочого дня, та ще й із великим навантаженням. Візьміть у руки сумку, яку школяр має щодня носити. Це — третина його ваги! Це все одно, що доросла людина вішає на себе 30 кілограмів і чимчикує. Коли врахувати, що діти у селах ходять до школи на відстань і до чотирьох кілометрів, то, добравшись до храму знань, вони втомлені.

Головний лікар Юрій Войтів констатує і швидкий ріст кількості захворювань кишково-шлункового тракту. Здавалося б, живемо на екологічно чистій території, споживаємо домашні продукти. Та зі шкільних їдалень зникло гаряче харчування. Його діти замінили чіпсами, горішками, сухариками чи канапкою з дешевою солодкою водою, переповненою ароматизаторами. На такому провіанті довго не може витримати ніхто.

У школи швидкими темпами повертається короткозорість. Цьому так само є пояснення — комп’ютери, смартфони, телевізори. Батьки натішитися не можуть тим, що діти ніде не вештаються, сидять вдома, а те, що псують зір, – уже не важливо…

У Старосамбірському районі інвалідність серед дітей у сільській місцевості удвічі більша, ніж у містах. Пан Войтів пояснив, що у селах діти менш доглянуті в силу соціальних обставин — батьки на заробітках або п’ють, тому й пропускають початки хвороб своїх дітей. Ще одна причина, про яку сказав лікар,— немало дітей зачаті тоді, коли батьки були п’яні…

Серед 163 дітей Скелівської школи — 20 на диспансерному обліку (і то лише з проблем шлунково-кишкового тракту). З 398 учнів Добромильської школи на обліку 38, кожен десятий учень двох міських старосамбірських шкіл — також на диспансерному обліку. У 2013 році інвалідність визнали у 35 дітей району, з них – 25 хлопчиків, у 2014-му — 46 дітей, з них – 29 хлопчиків. І уже за 6 місяців нинішнього року – 30 дітей, з них – 23 хлопчики. Основні причини інвалідності — вроджені аномалії розвитку, хвороби нервової системи, розлади психіки та поведінки. Якщо нині не бити на сполох, то хворе покоління дітей не пробачить нам нинішньої байдужості. Уже зараз маємо на Старосамбірщині один страшний показник: на кожну жінку, яка померла у працездатному віці, припадає 10-12 померлих чоловіків. Час серйозно говорити про те, що чоловіча половина населення уже давно перестала бути половиною, а стає меншістю, зі сумом констатує Юрій Войтів.

Роман Іванчук, Старосамбірський район