
Дедалі більше німців вважають, що коханню свідоцтво про одруження не потрібне. Держава ще підтримує офіційно узаконені шлюби, але для суспільства межа між подружжям та іншими формами партнерства поступово стирається.
Автор: DW
Дедалі більше німців вважають, що коханню свідоцтво про одруження не потрібне. Держава ще підтримує офіційно узаконені шлюби, але для суспільства межа між подружжям та іншими формами партнерства поступово стирається.
Одружені батьки і народжені у шлюбі діти - таке традиційне уявлення про сім'ю. Але нещодавно Федеральне статистичне відомство Німеччини оприлюднило цікаві дані: у Німеччині нараховується 8 мільйонів 100 тисяч сімей, але аж 35 мільйонів громадян перебувають у шлюбі. Звідки така розбіжність?
Виявляється, демографи вклали у поняття "сім'я" новий зміст. Головна умова - партнери повинні виховувати неповнолітніх дітей. При цьому форма партнерських стосунків не важлива - це може бути й офіційно зареєстроване подружжя, і пари, що живуть у цивільному шлюбі, і матері чи батьки-одинаки.
Традиційні шлюби
Минулого року в Німеччині було зареєстровано 387 423 шлюби та 179 147 розлучень. Такий рівень зберігається вже приблизно десять років. Хоча ще 20 років тому шлюбів було значно більше, а розлучень - суттєво менше.
Німецьке міністерство у справах сім'ї та молоді вирішило з'ясувати, що спонукало партнерів офіційно зареєструвати свої стосунки? Для цього була опитана 2001 людина віком від 18 до 60 років. Близько 85 відсотків вказують, що це було, власне, бажання формально узаконити партнерство. При цьому 75 відсотків вважають, що якщо шлюб офіційний, то на партнера можна покластися. 70 відсотків опитаних переконані, що офіційний шлюб є кращим для дітей. І лише 12 відсотків враховують при цьому податкові переваги.
А які причини того, що пари надають перевагу вільному партнерству, а не шлюбу? 66 відсотків стверджують, що їм не потрібно офіційного свідоцтва від держави для партнерства. 62 відсотки вважають, що при розірванні офіційного шлюбу фінансові ризики вищі, ніж у вільному партнерстві. А 60 відсотків переконані, що офіційний шлюб накладає обов'язки, які залишаються в силі й після розлучення.
Німці вірять у кохання до могили та... швидке розлучення
Інститут соціологічних досліджень у Алленсбаху встановив: дві третини німців вірять у те, що можна знайти людину, з якою будеш щасливим до кінця життя, тобто в "кохання до гробу". Щоправда, в основному це ті, хто тепер перебуває в щасливих стосунках. Серед неодружених відсоток ідеалістів значно нижчий.
Однак це романтика. А якщо поглянути на реальність? Статистичне відомство прогнозує: третина всіх укладених минулого року шлюбів розпадеться в найближчі 25 років. А Товариство з вивчення проблем споживання у Нюрнберзі опитало понад 2000 осіб і з'ясувало, що 80 відсотків розцінюють розлучення як цілком нормальне явище. Причому у двох третинах випадків ініціаторами розриву є жінки. У суспільстві вже давно забули про те, що колись це вважалося ганебним. Дедалі частіше - хто жартома, а хто серйозно - представляє свого нового друга чи подругу як "супутника на даний період життя".
Геї, вегани та смартфони
Опитування в інтернеті свідчить, що шлях до серця часом справді пролягає через шлунок. Так, кожний другий вегетаріанець не може собі уявити м'ясоїда як партнера. М'ясоїди ж відповідають їм взаємністю: усього три відсотки можуть собі уявити родинне щастя з вегетаріанцем чи веганом.
А ось до геїв та лесбійок німці ставляться надзвичайно толерантно. Скільки їх у Німеччині, ніхто точно не знає. Німецьке ЛГБТ-товариство на своєму сайті наводить такі оцінки: у німецькому суспільстві від 1,1 до 2,7 відсотків геїв та від 0,4 до 1,3 відсотка лесбійок. Тому німці не розуміють "антигейських законів" у інших країнах, наприклад, у Росії та Україні. Опитування, проведене Інститутом ринкових досліджень Forsa, засвідчує: три чверті німців виступають за повне рівноправ'я одностатевих шлюбів.
Водночас реальною небезпекою для щасливого шлюбу вважають смартфон. За даними соціологічного інституту Emnid, кожен четвертий німець ревнує свого партнера до смартфона. Причому чим молодші респонденти, тим більше вони скаржаться, що партнер проводить зі своїм гаджетом більше часу, ніж з ними.
Навіть церкви мають враховувати нові форми партнерства
Маленька сенсація: Ватикан розсилає в єпархії опитувальні листи на тему сім'ї, шлюбу та сексуальної моралі. Як переконати вірян у тому, що й у світі, який стрімко змінюється, таїнство шлюбу зберігає свою силу? Як ставитися до розлучених та тих, хто перебуває в повторному шлюбі? Чи до тих, хто надає перевагу цивільному шлюбові? Святим отцям запропоновано "ненав'язливо" з'ясувати, як віряни ставляться до таких вразливих тем.
Євангелічна церква у Німеччині пішла ще далі. У червні цього року вона опублікувала брошуру зі своїми позиціями в питаннях сім'ї та моралі. У ній керівництво церкви прямо визнає не тільки церковні вінчання, а й різні форми подружнього життя та партнерства, включаючи цивільні та одностатеві шлюби. З тих пір серед протестантів не вщухають суперечки щодо цього. Однак з одним постулатом не сперечається ніхто: ми відповідальні за кохану людину.

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».