Освітянам потрібно вчити гендер, щоб пояснювати дітям, — експертка

Що таке гендер? Чому його треба вивчати вчителям і батькам? Як на це питання дивляться у Луцьку? Розбиралася журналістка «Громадського радіо» Аріна Крапка

Вчителька луцької школи № 5 Тетяна Толосюк розповідає, що про «гендерне виховання» у школі заговорили не так давно і вважає, що хлопчиків потрібно виховувати джентльменами, а дівчаток — леді. Натомість експертка, доцентка місцевого вишу стверджує, що такі підходи не дають свободи вибору гендерних ролей для дітей .

Тетяна Толосюк розповідає, що у щоденному спілкуванні з дітьми використовує різні ігрові форми і намагається показати переваги взаємодії одне з одним незалежно від статті:

«Безперечно, хлопчикам наголошую, що вони — джентльмени, а чоловіча підтримка для дівчаток дуже важлива. Ідучи у їдальню, хлопчики пропускають дівчаток у дверях, їдучи на екскурсію, дівчатка заходять в автобус першими. Хлопчики ж подають їм руку під час виходу. Просто прибирання класу після уроків залюбки виконують і хлопці, і дівчата, але найголовніше це те, що хлопці в нас не соромляться цього робити, а навпаки отримують від цього задоволення, вже розуміючи, що проявляють справжню підтримку дівчаткам».

Вчителька Тетяна Толосюк каже, що поняття «гендерне виховання» у школі з`явилося, але і раніше це не заважало виховувати дітей рівними:

«Ви знаєте, можливо, ми не знали просто, я особисто, можливо, не знала цього гарного слова „гендерне виховання“, але скільки я працюю в школі, я завжди вчила бачити своїх вихованців, що успішними можуть бути не тільки чоловіки, але й успішні політики жінки, успішні художники жінки. Можна бути успішним водієм тролейбуса, але найкращим водієм тролейбуса. І здавалося б, що це суто чоловіча робота. Можливо, цього слова я не помічала і не вкладала цього поняття, але підхід особисто мій до виховання молодших школярів був саме такий. Рівність…ну не можна сказати…Бо це просто стереотип, який прижився так. Можливо, хтось це розділяє на дві частини. Я це не розділяю. Я це бачу в такому симбіозі, що дівчатка — це леді і вони не є слабкими. З другої сторони хлопчики — це помічники , підтримка, але це не є якась агресія».

Дивується освітянка і новим підходам в освіті і вважає, що аби дітей виховати справді самодостатніми, потрібно врахувати і той досвід, який вже є.

Натомість лучанка Олена Галапчук-Тарнавська , яка викладає гендерні студії в СНУ імені Лесі Українки, вважає, що говорити дівчаткам і хлопчикам лише про традиційні ролі жінок і чоловіків в суспільстві — це не гендер. Але таке тлумачення вчителями пов`язане з тим, що освітяни найчастіше і терміну не знають:

«Серед вчителів, які вже не жахаються слова „гендер“, як було раніше, треба усвідомлювати цю гендерну різницю і щоб вчителі самі розуміли, що така різниця існує. Поки вони самі не зрозуміють, вони не зможуть нікого і нічого виховати. І дуже часто будуть такі ситуації, коли вчитель пише в плані уроку, що є така мета, щоб сконструювати гендер певних гендерних груп, але в той час дівчатка будуть леді, а хлопчики джентльменами. Тобто це буде в тій ситуації, поки не буде йти в розріз з усвідомленням цих гендерних ролей самими дітьми і підлітками».

Експертка пояснює, що дитина самостійно повинна обирати свою гендерну роль, а вчителі можуть їй в цьому лише допомогти інформативно. Адже різні пояснення в школі, і вдома, можуть призвести до роздвоєння особистості. І аби цього не трапилося, вчителям потрібно теж вчитися:

«Особливо в молодших школярів, коли вони матимуть зразок гендерного виховання один, тому що зараз ми бачимо, що сім`я йде далеко попереду цього виховання, ніж наша українська, ну можливо, я не буду розписуватись за всі школи, але деякі школи міста Луцька, тому ми будемо наголошувати, а це і громадські організації, жіночі клуби , жінки хотіли б звертати увагу наших освітян і нашого міського управління освіти, що треба проводити відповідні семінари, треба розтлумачувати вчителям, що це таке. Що це непогано, а це інакше. Тобто інакше не завжди є погано. Суспільство змінюється. Воно зростає, розширюється».

За словами Олени Галапчук-Тарнавської, в Луцьку у сфері освіти працює багато жінок пенсійного віку. І зазвичай вони виступають у своїх сім`ях не рівними, а берегинями вогнища. А тому прийняти сучасність, а тим більше розповідати про «гендерне виховання» учням для них дуже складно. Однак зробити це потрібно або відкрити шлях для молодих спеціалістів.