Про це зазначили учасники круглого столу, обговорюючи потребу ліквідації приймальників-розподільників для дітей. Круглий стіл «Впровадження Конвенції ООН про права дитини: реформування приймальників-розподільників», був організований Коаліцією громадських організацій «Права дитини в Україні» спільно з Управлінням кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» та Міжнародної організації Save the Children International.
Автор: Жіночий консорціум України
Про це зазначили учасники круглого столу, обговорюючи потребу ліквідації приймальників-розподільників для дітей. Круглий стіл «Впровадження Конвенції ООН про права дитини: реформування приймальників-розподільників», був організований Коаліцією громадських організацій «Права дитини в Україні» спільно з Управлінням кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ за підтримки програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження» та Міжнародної організації Save the Children International.
«У приймальниках-розподільниках існує багато порушень, зокрема права на приватність, освіту, тощо. Приймальники-розподільники для дітей не є виховними закладами, не є закладами пенітенціарної системи, тому, моніторингова група з дотримання прав дитини в приймальниках-розподільниках вагалась, які стандарти взяти за основу. Беручи за основу Конвенцію ООН про права дитини, ми взяли стандарти, яким має відповідати пенітенціарний заклад для дітей. Проте, заклади створені не тільки для дітей в конфлікті з законом, не відповідають навіть міжнародним стандартам пенітенціарних закладів», зазначив Сергій Буров, голова Чернігівської громадської організації «М’Арт» (Молодіжна АльтеРнаТива) та керівник моніторингової групи, під час презентації результатів моніторингу.
«Приймальники-розподільники вже виконали свою функцію – приймати та розподіляти. Вони були створенні у 1922 році, коли були інші потреби. І це нонсенс, коли заклади, створенні в минулому столітті, продовжують існувати», зазначив Олексій Лазаренко, начальник Управління кримінальної міліції у справах дітей Міністерства внутрішніх справ України.
«Порушення прав, які відбуваються у приймальниках-розподільниках, також відбуваються і в соціальних закладах. Ті ж самі не обґрунтовані обмеження волі існують в деяких притулках, наприклад у м. Києві, де діти знаходяться за зачиненими дверима та з гратами на вікнах, та в м. Одесі, де під час свого моніторингового візиту, виявила дитину зачинену у карцері, якій суд призначив заходи виховного характеру. Тому закриваючи заклади, ми маємо одразу запропонувати нові послуги для дітей в конфлікті з законом, яких потрібно на час ізолювати від суспільства», зазначила Аксана Філіпішіна, представник Уповноваженого Верховної Ради України з питань дискримінації та захисту прав дитини.
«Ми маємо дитині надати шанс на виправлення. Не можна пропонувати дитині за злочин лише тюрму. Сьогодні ми маємо говорити про послуги, які потребують діти у конфлікті з законом, а також передбачити, щоб існуючі ресурси залишились у дітей. Безумовно приймальники-розподільники потрібно закрити, але на їх базі можна створити альтернативні центри для дітей», зазначила Тетяна Семикоп, голова громадського руху «Віра, Надія, Любов».
Разом з тим, в приймальниках-розподільниках наразі перебувають не лише діти у конфлікті з законом, там також є діти з країн СНД, які їдуть або повертаються до країни постійного проживання, діти втікачі, до яких застосовують ті ж самі обмеження, як до дітей у конфлікті з законом. Коаліція «Права дитини в Україні» наголошує, що ці діти не повинні бути в приймальниках-розподільниках і до них не мають ставитися як до злочинців.
«Цим круглим столом ми лише розпочали дискусію і реформи. Ми бачимо потребу у закритті приймальників-розподільників і потребу в нових послугах для різних категорій дітей, які зараз там перебувають: діти в конфлікті з законом, діти втікачі, діти без супроводу з країн СНД. Ми будемо обговорювати це із місцевими громадами», зазначає Марія Алєксєєнко, голова Жіночого консорціуму України.
Учасники круглого столу внесли пропозицію щодо подальших дій:
- створити Робочу групу окрему або у складі існуючих і підготувати пропозиції щодо реформування приймальників-розподільників і послуг, яких потребують діти, котрі зараз в них знаходяться,
- провести дискусії в областях, де знаходяться приймальники-розподільники, з метою залучення громади до вирішення власних проблем щодо дитячої злочинності і захисту дитячих ресурсів, щоб заклади залишились дітям.
* * *
Моніторинг був здійснений в рамках проекту «Моніторинг дотримання прав дитини в діяльності приймальників-розподільників для дітей системи органів внутрішніх справ України».
Проект впроваджується Коаліцією «Права дитини в Україні» за підтримки Програми Верховенство права Міжнародного фонду “Відродження” та Міжнародної організації Save the Children.
Метою проекту є гарантування дотримання прав дитини в приймальниках-розподільниках для дітей системи органів внутрішніх справ України та вивчення можливості реформування закладів з метою забезпечення прав дитини, яка перебуває в ситуації конфлікту з законом.
*Коаліцію «Права дитини в Україні» складають 12 організацій:
28 липня 2026 р.
Війна суттєво обмежила можливості українських дітей подорожувати, відкривати нові горизонти та пізнавати світ на власні очі. Проте команда Сумського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина III» знайшла спосіб перетворити літо на час великих відкриттів. Навіть попри те, що заняття часто проходять у бомбосховищі, це не зупиняє юних дослідників.
27 липня 2026 р.
Як зрозуміти, чи справді в Україні дотримуються права дитини? Найкращу відповідь на це запитання можуть дати самі діти. Саме тому одним із найважливіших етапів роботи Літньої школи «Лабораторія впливу Child Rights Makers» стало створення моніторингового опитувальника, який уже незабаром допоможе дослідити, як діти оцінюють реалізацію своїх прав у різних громадах України.
27 липня 2026 р.
Метою конкурсу є залучення професійного виконавця, який забезпечить якісне проведення національного дослідження відповідно до міжнародних стандартів соціологічних досліджень та етичних принципів роботи з дітьми.
