Не існує магічної формули того, як країни стають багатими, а їх громадяни - щасливими. Але з’являється все більше доказів того, що ключовим фактором є підприємницька діяльність та можливість для будь-кого бажаючого брати в ній участь.
Це одна з причин того, чому на нещодавній зустрічі соціологів за межами Лондона особливу увагу було приділено важливості вивчення підприємництва у складанні рейтингу країн за успішністю в плані задоволення потреб своїх громадян.
Господарем конференції був лондонський інститут Legatum, який щорічно публікує Рейтинг за індексом процвітання 110 країн, враховуючи як економічні показники, так і відчуття громадянами власного благополуччя. Інформація щодо останнього показника отримується в основному з досліджень, проведених організацією Gallup, яка щорічно опитує 1000 осіб у кожній країні світу.
З того часу, як почали визначати індекс процвітання - чотири роки тому - дослідники послідовно виявили, що рівень підприємництва у країні є єдиним фактором, який найбільш точно пророкує, наскільки високо або низько буде котируватися країна в кінцевому рахунку, коли всі інші фактори, пов'язані із загальним процвітанням також будуть братися до уваги.
У той самий час, дослідники виявили, що двері до підприємництва рідко відкриті для всіх однаково.
Зокрема, економісти і соціологи виявили, що жінки менш схильні до підприємницької діяльності, ніж чоловіки, і коли вони до неї долучаються, то мають тенденцію рухатися в менш прибуткові галузі, ніж їх колеги-чоловіки.
Леора Клаппер, економіст Світового банку, повідомила присутніх, що даний факт, за дослідженням жінок-підприємців, показує, що це справедливо як у промислово розвинутих країнах, так і у тих, що розвиваються.
Виступаючи в якості дослідника, а не як представник Світового банку, вона сказала:
"Ми знаємо, що підприємництво є двигуном економічного зростання в розвинених країнах, і що дослідження показали: жінки [в промислово розвинених країнах], менш ймовірно займатимуться підприємницькою діяльністю, менш імовірно матимуть власні компаній і, звичайно, менш імовірно матимуть співробітників на власній фірмі, але більш ймовірним є для них знайти себе в сфері послуг і в галузях з менш високим потенціалом зростання та інновацій ", - сказала Клаппер.
Вона відзначає, що в промислово розвинених країнах частка фірм, власниками яких є жінки, є найбільшою в секторі послуг і особливо в традиційних, із невеликими прибутками, секторах, таких як харчування, освіта, охорона здоров'я, і галузь легкої промисловості, така як одяг.
Деякі дослідники вважають, що вибір жінками більш неприбуткових секторів може бути похідним від дискримінації щодо жінок на ринках капіталу через відмінності в поведінці між чоловіками і жінками з точки зору ризику. Також деякі жінки-матері обирають ці сектори через можливість працювати неповний робочий день.
Між тим, в країнах, що розвиваються, жінки схильні до секторів з ще меншим потенціалом зростання прибутків, таких, як простий перепродаж товарів з низьким прибутком. Це відображає той факт, що жінки у розвинених країнах стають підприємцями через існування такої можливості, а жінки у країнах, що розвиваються, зазвичай роблять це з потреби, коли їм більше ніде працювати.
Але все одно питання того, чому жінки менш схильні до підприємницької діяльності, ніж чоловіки, є складним і досі мало вивченим. Але більша частина пояснень, безумовно, полягає в економічних, правових і соціальних перешкодах, які в багатьох країнах ускладнюють для жінок для отримання кредиту.
"Здатність взяти кредит без підпису поручителя чоловічої статі, можливість мати майно на своє ім'я, все це дуже важливо", - каже Клаппер.
Неможливість отримати кредит може привести до того, що в країнах, що розвиваються жінки змушені звертатися до неформальних джерел фінансування з метою отримання капіталу, наприклад, від родичів або від лихварів, які стягують непомірні відсотки. І, в деяких місцях, навіть якщо жінка не досягти успіху в бізнесі, немає ніякої впевненості, що вона може зберегти контроль над її заробітками, тому що власність і договірне право роблять її багатства уразливими до претензій родичів чоловічої статі.
Клаппер каже, що серед найбільшою потребою зараз є перегляд кредитного та заставного законодавства, щоб жінки могли отримати прямий доступ до капіталу. Аналогічно важливим є підвищення стимулів для жінок ставати підприємцями шляхом зміни законів, з тим, щоб вони в рівній мірі захищали активи чоловіків і жінок.
