
У Кривому Розі названі батьки борються за двох діток: 4-річного Тимура й 2-річну Аміну. Соціальні служби хочуть забрати їх до притулку й знайти їм інших батьків, через формальність. Бо для звітів чиновникам краще всиновлення, аніж прийми. І байдуже, що нинішня родина любляча.
Автор: СТБ
У Кривому Розі названі батьки борються за двох діток: 4-річного Тимура й 2-річну Аміну. Соціальні служби хочуть забрати їх до притулку й знайти їм інших батьків, через формальність. Бо для звітів чиновникам краще всиновлення, аніж прийми. І байдуже, що нинішня родина любляча.
Останні кілька днів Яна не випускає камери з рук. Так вона готується зустрічати соціальні служби, які можуть щомиті забрати братика та сестричку.
«Они прожили с нами большую часть своей жизни. И тут такой стресс. Заберут и все. У них уже было такое в жизни, зачем так делать?» - питає донька Яна Кудрявцева.
Рідну матір Амінка та Тимур востаннє бачили 2 роки тому. А своїх тат не пам’ятають взагалі. Вони кидали родину, щойно малята народжувались. Жінка невдовзі зустріла третього чоловіка. Але потім втекла від нього закордон. Бо, кажуть люди, він її бив. Дітей покинула на бабусю. Самотужки доглядати малих старенькій було не сила. І вона звернулась до опікунської ради, аби дітей віддали названим батькам.
Вже два роки Тимур та Аміна живуть у родині Кудрявцевих разом із трьома їхніми рідними дітьми. Названих батьків звуть татом і мамою. Та вже незабаром можуть втратити і їх.
«Службы поставили нас перед фактом, что, несмотря на долгое пребывание детей в нашей семье - в случае лишения матери родительских прав, детки будут переданы на усыновление третьими лицами. Так и было сказано: дети забудут вас как старые калоши!» - розповідає названа мати Тетяна Кудрявцева.
І хоча жодних претензій до виховання чиновники не мають, забрати дітей зобов’язані. Адже названа родина - то тимчасова форма влаштування дітей. За правилами їх мають всиновити.
«Найкращою формою влаштування дітей є усиновлення. Потім опіка, а вже потім прийомна сім’я», - пояснила Лариса Козачук, завідувачка сектора опіки та піклування Саксаганської райради.
Всиновити малечу Тетяна та Юрій не можуть. Адже тоді втратять опікунські доплати на дітей і великій родині доведеться виживати на одну зарплатню батька-шахтаря. Бабуся теж навряд чи допоможе.
Малеча навідує стареньку щотижня. У жінки хворе серце, навіть з ліжка встати не сила. Каже, єдина втіха для неї - знати, що онуки в надійних руках. Бабуся категорично проти усиновлення. Певна - розлука з прийомними батьками стане для малюків справжньою трагедією. Та й бачити онуків вона більше не зможе.
«Если их сейчас их взять с семьи - это будет такой стресс для детей! И я этого не переживу! Если заберут детей - я на первой ветке повешусь!» - каже бабуся Аміни та Тимура Елла Менго.
Поки ж триває суд із позбавлення рідної матері батьківських прав. Як тільки це станеться, малечу передадуть до притулку. А вже потім почнуть шукати їм нову родину. Розлучатися із вже рідними дітьми Тетяна не збирається. Обіцяє за них боротися.
«Кроме того, что мы приемные родители, мы их окрестили и мы еще их крестные родители, духовные наставники. И за наших детей я буду бороться до последнего. Если такая у них судьба, эту судьбу мы пройдем вместе», - сказала названа мати Тетяна Кудрявцева.

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.

12 листопада 2026 р.
У час війни ми дедалі частіше опиняємося поруч із людьми, які переживають втрату, страх, тривогу, розгубленість або сильне емоційне напруження. І не завжди розуміємо, як правильно реагувати, що сказати, як підтримати і водночас не зробити боляче ще більше. Саме про це говорила під час онлайн-тренінгу «Травмо-чутлива комунікація: як розмовляти з людиною у кризовому стані» психологиня-психотерапевтка Тетяна Пашко.

12 листопада 2026 р.
Листопад у нашому НЕформальному клубі – місяць прав, сексуальної просвіти та нових відкриттів! 🔥А на нещодавній зустрічі було дещо особливе! Ми дістали нашу минулорічну капсулу часу,😳ті самі листи, які ми самі написали собі в майбутнє. І тепер змогли перечитати, про що мріяли, чого чекали та якими бачили себе рік тому.