Реалізація в Україні конвенцій МОП № 100 «Про рівне винагородження» та № 111 «Про дискримінацію в галузі праці та занять» обговорено під час круглого столу у Верховній Раді
У заході, організованому Комітетом з питань соціальної політики та праці спільно з проектом Європейського Союзу та Міжнародного бюро праці «Рівність жінок і чоловіків у світі роботи», взяли участь народні депутати, представники міністерств і відомств,об'єднань профспілок і роботодавців, міжнародних і неурядових організацій,наукових установ.
Перший заступник голови Комітету Олег Шевчук, відкриваючи «круглий стіл», зауважив: обговорення реалізації Конвенцій Міжнародної організації праці в українському законодавстві для законодавців важливо з точки зору його удосконалення відповідно до стандартів МОП.
Представник Міжнародного бюро праці Катерин Ландюіт представила коментарі щодо реалізації Конвенції МОП № 111 «Про дискримінації у сфері праці та занять» та Конвенції № 100 «Про рівне винагородження».
Експерт МОП звернула увагу на те, що питання усунення нерівноправності в оплаті праці між чоловіками і жінками і забезпечення соціальної справедливості лежать в основі мандата МОП. За даними МОП, які навела К.Ландюіт, в Україні заробітна плата жінок, в середньому, на 30% нижче заробітної плати чоловіків. Чинне в Україні законодавство встановлює принцип рівної оплати для чоловіків і жінок за роботу з однаковими навиками і в однакових робочих умовах. Однак, з точки зору Комітету експертів МОП, такий принцип є «більш обмежуючим, ніж принцип рівної оплати за визначенням Конвенції МОП № 100» і «роботи, що виконуються чоловіком і жінкою, можуть передбачати різну кваліфікацію і різні умови роботи, але можуть бути рівноцінними роботами і, відповідно, винагорода за них повинна була б бути на одному рівні».
За словами К. Ландюіт, Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків» є важливим кроком на шляху до досягнення цілей конвенцій МОП. «Цей закон надає чоловікам і жінкам в Україні рівні права і можливості в усіх сферах суспільного життя, включно зі сферою зайнятості, шляхом надання рівних прав, усунення гендерної дискримінації,а також позитивної дії для викорінення нерівноправності між чоловіками і жінками. Закон також встановлює національний механізм для просування гендерної рівності», - підкреслила вона.
Інші учасники «круглого столу» відзначали, що в Україні запроваджено найважливіші законодавчий та інституційний принципи для сприяння рівності жінок і чоловіків та вирішення проблем гендерної дискримінації. У виступах наголошувалося на тому, що Україна ратифікувала Конвенцію ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок» та її Протокол, а також всі основні конвенції МОП, зокрема, Конвенцію № 100 «Про рівне винагородження», Конвенцію № 111 «Про дискримінацію в галузі праці та занять» та Конвенцію № 156 «Про працівниках з сімейними обов'язками».
Значний прогрес, за словами промовців, досягнутий і в розробці законодавства, зокрема, рівність прав гарантується Конституцією України.У 2005 році був прийнятий Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», а в 2006 році - Державна програма з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року». З часом були розроблені і знаходяться в процесі реалізації регіональні програми.
Разом з тим, учасники «круглого столу» відзначали, що в Україні все ще продовжують діяти законодавчі положення, які звужують принципи, викладені в Конвенції № 100 «Про рівне винагородження», зокрема, не визначають концепцію «роботи рівної цінності», що перешкоджає прогресу у подоланні дискримінації в оплаті праці жінок, яка грунтується на гендерному принципі. Крім того, на їхню думку, законодавчі положення повинні не тільки забезпечувати рівну винагороду за рівну, таку ж саму або однакову роботу, але і забороняти дискримінацію в оплаті праці, яка має місце в тих випадках, коли чоловіки і жінки виконують різну роботу, але яка є роботою рівної цінності.
Виступаючі також підкреслили, що хоча Законом «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачається обов'язок роботодавця вживати заходів відносно неможливості випадків сексуальних домагань (стаття 17), визначення поняття «сексуальне домагання» не охоплює ситуацій, де відсутні відносини підпорядкування між особою, яка вчинила домагання, і жертвою, а також ситуацій, де поведінка сексуального характеру створює ворожу виробничу атмосферу незалежно від того, чи існують відносини підпорядкування між особою, яка здійснює домагання, і жертвою.
Учасники заходу особливо наголошували на тому, що наявна в Україні офіційна статистика не дозволяє чітко диференціювати різні категорії даних за статтею. Зокрема, відсутні статистичні дані про участь чоловіків і жінок у різних роботах та секторах економіки, наприклад, дані про зайнятість жінок на управлінських і керівних посадах (в приватному і державному секторах), що робить неможливим отримання інформації про гендерний розрив у оплаті праці за цими категоріями.
У виступах наголошувалося на важливості тристоронньої підходу до вирішення проблем рівної оплати за рівноцінну роботу і дискримінації у сфері роботи і занять, у сприянні, розробці та застосуванні практичних підходів і методів об'єктивної оцінки видів робіт у зв'язку з ефективним застосуванням принципу рівного винагороди для жінок і чоловіків за роботу рівної цінності у державному і приватному секторах. Такі заходи повинні охоплювати як рівень підприємства, так і галузевої та національний рівні для об'єктивного оцінювання видів робіт, у контексті ведення колективних переговорів, а також шляхом введення національних механізмів встановлення рівня заробітної плати.
Учасники «круглого столу» звертали увагу на низький рівень обізнаності з цих питань в експертному середовищі в Україні, пропонували проводити навчання з порушених питань для державних службовців, представників профспілок та організацій роботодавців в рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається міжнародними організаціями.
За результатами обговорення учасники «круглого столу» прийняли рекомендації Кабінету Міністрів щодо забезпечення аналізу стану впровадження і дотримання положень Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Зокрема, уряду рекомендується оцінити організовані роботодавцями та профспілками заходи щодо дій державних органів та установ, на які законодавством покладено обов'язки зі сприяння гендерній рівності та протидії дискримінації в сфері зайнятості, а також проаналізувати кількість і характер скарг, розглянутих судами та іншими органами, наданих засобів правового захисту і т.п.
Уряду також рекомендується забезпечити в установленому порядку за участю сторін соціального діалогу розгляд і вдосконалення норм Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» з метою посилення його дії у сприянні гендерній рівності та усунення тендерної дискримінації у сфері праці, більш чіткого визначення поняття «гендерна дискримінація», яке має охопити як пряму, так і непряму дискримінацію; повного відображення принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за рівноцінну роботу, встановленого у Конвенції МОП № 100 і т.п.
