У закарпатських школах застосовують драматургію, письменництво та новітні технології

Закарпатські вчителі вважають: програма з Міносвіти – це добре, але треба розробляти власні інноваційні методи в навчанні. В ужгородській школі № 4, з поглибленим вивченням словацької, до освіти – творчий підхід. Четвертокласники вже мають солідний доробок: дві видані з власними творами книжки та CD-диск. Цього року планують зняти фільм. Видали навіть книжку листів до українських військових, яку відзначило Міноборони. Школа № 1 в Іршаві ще на початку двотисячних дивувала столичних педагогів прогресивністю у вивчені комп’ютерних наук. Вчителі розробляють власні якісні мультимедійні програми. А ужгородська школа № 20 -- єдина в області, де діють «інтелектуальні» класи.

Ян Поханич, вчитель молодших класів ЗОШ № 4 з поглибленим вивченням словацької мови, працював у початковій школі Словаччини, викладав в університеті у Пряшеві. Він розповідає, що з 2006 року зацікавився словаками, які живуть по закордонах, та їхньою грамотністю. З того часу він побував у багатьох навчальних закладах країн, де діти вчать словацьку: Румунії, Угорщині, Хорватії та Україні.

Але разові поїздки на кілька днів здалися молодому вчителеві недостатньо ефективними. Тому у 2011 році він подав власний проект у Міністерство освіти Словаччини і приїхав працювати в Ужгород.

«Креативна драматургія» допомагає вчити і вчитися

Чоловік, крім того, закінчив спеціальність «креативна драматургія» й активно використовує ці знання на практиці. І от чому. «Коли діти приходять у перший клас після садка, вони граються, і за два місяці не можуть перестати бути дітьми. За вересень, жовтень цього не змінити, – пояснює Ян Поханич. – Тому я застосовую різні методи гри, щоб думали, що граються, але через різні проекти вчилися отримували різну інформацію. У Словаччині я пишу книжки. Тож вирішив своє вміння застосувати в Ужгороді. У перший рік, коли діти мали малий словниковий запас, я написав різні оповідання: про Ужгород, школу, кухарок. Діти самі ілюстрували. Кожен із них потім отримав книжку, яку міг читати, і кожен показував свої малюнки. Це їх мотивувало. На другий рік, коли вони вміли писати, виникла друга книжка. Учні писали різні історії, а я ілюстрував».

За словами вчителя, бути письменником не так важко. Діти вже звикли до цього, можливо, у майбутньому хтось ним і стане.

Але власними виданнями креативність вчителя не обмежилася. На третій рік його дітлахи видали збірку власних листів до військових в АТО «Дорогі наші». І отримали навіть відзнаку від Міноборони. Цього року вони планують зняти фільм.

Усі вони вільно володіють словацькою та люблять вчитися. Навчальні плани у Яна Поханича відрізняються від традиційних. Він каже, що в Україні вчать забагато такого, що потім не згодиться. А дітей насамперед треба налаштовувати, щоб вони «мали до всього відриті очі та вуха».

Інтерактивна дошка – не кіноекран

У закарпатській Іршаві три школи. ЗОШ № 1 іще наприкінці вісімдесятих минулого століття виявилася серед лідерів щодо інформатизації в навчанні. Ця школа одна з перших в області виграла комп’ютерний клас. А на початку двотисячних вона дивувала столичних педагогів прогресивністю у вивчені комп’ютерних наук.

Завуч та вчитель хімії Оксана Мелеганич проводить уроки за допомогою мультимедійних дощок. Вона скаржиться, що їх у школах часто використовують не повною мірою – наприклад, як екрани.

«Боляче, коли бачиш, як у селі інтерактивні дошки навіть не розпаковуються. А ця техніка дає багато можливостей та вчителів та учнів, – каже Оксана Мелеганич, яка першою давала відкритий урок із використанням інтерактивної дошки в області. – Свого часу, у 2013 році, я на районному рівні зробила свою програму використання мультимедійних презентацій, райрада затвердила. Отримала диплом 3-го ступеня на міжнародному конкурсі Panaboard. Цього року 7-й клас починає вивчати хімію за новим стандартом, і збільшилася кількість годин. Видавництво «Основа» дає свої розробки, але вони не влаштовували вчителів, вони не є повні, насичені, активні. Цього року я зробила 51 презентацію до уроків хімії у 7-й клас».

Перевагою в розробці Оксани Мелеганич є те, що вчитель може переробити презентацію на свій лад: поміняти чи викинути, що вважає за непотрібне.

Крім того, наголошує вчителька, раніше, коли йшлося про хімію, майже ніколи не згадувалися українські хіміки. У новій програмі цитується, зокрема, Вернадський.

Юні інтелектуали вчать науку «Еврики»

ЗОШ № 20 – ліцей «Лідер» в Ужгороді, єдина в області школа, що впровадила програму «Інтелект». Підручники та зошити тут зовсім інші, є такі дисципліни, як «Еврика». Учнів відбирають після тестування з психологами. У кожній паралелі молодшої школи є такий «інтелектуальний» клас.

Оксана Ковальчук, завуч, вчитель початкових класів демонструє набори спеціальних книжок із різних дисциплін, за якими розпочинають навчання малі інтелектуали. «Цей проект ми розпочали чотири роки тому, – коментує Оксана Ковальчук. – Діти працюють зовсім з іншою програмою, ніж масова школа. Міносвіти присилає дуже багато відеоматеріалу, друкованого матеріалу для підготовки вчителя для уроку. Всі вчителі проходять підготовку».

Вчителька запевняє: діти суттєво відрізняються за підготовкою, за знаннями, знають те, чого батьки навіть не знають. Адже у проектних класах є такі дисципліни, які не вивчаються у звичайній школі, додаткові вправи для розвитку пам’яті, мислення, мовлення. З цього року, крім початкових класів, програму «Інтелект» продовжать і у 5-х.

Учителі мають і самі постійно тягнутися до знань та бути у тренді, кажуть закарпатські педагоги. Бо інновації доречні, коли є вагомий практичний досвід.