Ксенія Фукс 12 років живе в Німеччині. У своїй книзі "12 сезонів жінки" вона піднімає важливі суспільні проблеми України. Вона розповіла Gazeta.ua, від чого українське суспільство досі залежне і чому ще не здорове.
Автор: gazeta.ua
Ксенія Фукс 12 років живе в Німеччині. У своїй книзі "12 сезонів жінки" вона піднімає важливі суспільні проблеми України.
Вона розповіла Gazeta.ua, від чого українське суспільство досі залежне і чому ще не здорове.
"Гострі і соціальні теми - це моє. Я прихильниця четвертої хвилі фемінізму, яка потребує освітньої роботи. Вона – про права, вибір. Це не означає, що чоловіки покидьки, а жінки - принцеси. Це якраз про взаємоповагу між гендерами, про гуманізм. Мені хотілося написати про проблеми, які досі існують в сучасному українському суспільстві, але які досі належно не обговорюють", - сказала вона.
"Побутове насилля як було, так і є, і правові дірки щодо цього теж не зникли. Психологічне насилля теж є: досі багато жінок вважають, що це їхній обов'язок - стояти на кухні і забезпечувати чоловіка всім, чого він хоче, а про свої потреби можна забути.
Сексуальна освіта у нас кульгає на обидві ноги. Бо це - табу. Звідси і дика гомофобія в суспільстві. 2021 рік, і я досі чую, як чоловіки відгукуються про лесбійку: "Та то в неї мужика нормального не було". Люди, про що ви говорите? Це ж не обирають", - додала Ксенія Фукс.
Вона розповіла, як із психічним і сексуальним насиллям дає раду Європа.
"Дуже багато соціальних центрів для матерів з дітьми, де їм допоможуть, дадуть притулок. Навіть є таксі "жінки для жінок", якщо жінка боїться їхати з чоловіком. Те ж саме з дітьми. Дитина, якщо почувається некомфортно поряд з батьками, має право з певного віку переїхати в соціальне житло", - розповіла письменниця.
"Є й інша сторона медалі. Німецькі жінки здаються занадто емансипованими. Інколи вони навіть перегинають палку. А треба утримувати баланс. Не варто кричати на чоловіка, якщо він допоміг і відкрив двері. Бо інколи доходить до абсурду: чоловіки бояться проявити увагу, щоб не наразитися на агресію", - додала вона.
Психологічне (або емоційне) домашнє насильство - це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім'ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім'ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.
17 червня 2026 р.
Більше 30 жінок Поліської громади на Київщині взяли участь у відкритті «Простору єднання» – безпечного та комфортного місця для жінок і дівчат, створеного в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».
2 червня 2026 р.
Коли навколо так багато тривог, найціннішим стає простір, де можна просто видихнути й відчути, що ти не одна. Для багатьох жінок у громадах Київщини та Чернігівщини, які пережили жахи війни, евакуацію та втрати, психологічна підтримка в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» став саме таким безпечним прихистком.
29 травня 2026 р.
Повномасштабна війна Росії в Україні принесла в українські громади не лише руйнування та втрати, а й глибокі психологічні травми. Особливо гостро це відчувають жінки у невеликих селах і віддалених громадах, де доступ до підтримки обмежений, а пережитий досвід часто залишається непроговореним. Щоб підтримати цих жінок і громади Жіночий консорціум України реалізував проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни» у Киїнській, Киселівській, Крутівській та Поліській громадах Київської й Чернігівської областей.
