Усиновлення - це вирішення проблем дитини, яка втратила сімейне оточення

День усиновлення порівняно молоде свято. Почали його відзначати у нашій державі з 2009 року, згідно з Указом Президента України від 27 листопада 2008 року. Тепер це свято відзначається щороку 30 вересня.

Свято відзначається переважно як підтримка опікунству та усиновленню. І справа тут не лише у грошовій підтримці з боку держави сімей, які зважилися на усиновлення, а не зайве нагадати, що діти мають потребу в любові, теплі сімейного вогнища. І цю теплоту, ласку, доброту мають випромінювати прийомні батьки. Також і в Євангелії від Іоанна сказано «…Сказав Господь: - Приймаючи того, кого Я пошлю, Мене приймає».

З початку року у Київській області було усиновлено сім’ями 51 дитину, ще 16 діток усиновили іноземні сім’ї. На запитання, мало це чи багато, свідчить така статистика: на своїх люблячих і дбайливих батьків чекає і ще 281 дитина. На жаль, ці діти виховуються в інтернатських закладах Київщини.

Однак на сьогодні більшість дітей-сиріт виховуються в сім’ях: нині під опікою знаходиться 2681 дитина, в дитячих будинках сімейного типу - 393, в прийомних сім’ях – 201 дитина.

Про сьогоднішню ситуацію з усиновленням та сирітством у Білій Церкві розповіла начальник Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Валентина Миколаївна Кисельова.

Начальник Служби у справах дітей розпочала свою розповідь про одвічну проблему сирітства та усиновлення вельми лірично, співпоставляючи Дню усиновлення релігійне свято «Віри, Наді, Любові та їхньої матері Софії», яке теж відзначається в Християнському світі 30 вересня. Державне та релігійне свята немов зобов’язують дорослих – зробити все можливе, щоб кожна дитина зростала у сім’ї, любові і достатку. Одне слово, усиновлення - є святим дійством тих, хто пожалів сиротину і прийняв її як рідну у лоно своєї сім’ї.

Валентина Кисельова навела приклади до сказаного. Наприклад, часто так буває, коли від природи бездітна сім’я усиновлює сирітку, то через деякий час Бог дає цій сім’ї і своїх дітей…

Стосовно сирітства та усиновлення у нашому місті. На сьогодні на обліку Служби у справах дітей перебуває 313 дітей, позбавлених батьківського піклування. Звісно, що ці діти не покинуті напризволяще, а мають, як кажуть, дах над головою. Так 247 із них проживають у сім’ях піклувальників – здебільшого у родичів, 31 дитина – у прийомних сім’ях, 25 дітей – в інтернатах…

Як наголосила Валентина Миколаївна, наведені статистичні дані дуже різняться з тими, які спостерігалися бодай кілька років тому. Суть різниці в тому, що раніше, наприклад, в інтернатських закладах проживало набагато більше так званих безбатченків. Сьогодні, завдяки державній політиці, спрямованій на те, аби кожна дитина проживала і виховувалася у сім’ях (суттєва підтримка прийомних сімей, будинків сімейного типу…) у профільних інтернатах стало проживати значно менше дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування.

На жаль, сьогодні мало є сімей, які хочуть взяти чужих дітей у лоно своєї сім’ї. У Білій Церкві налічується тільки 8 прийомних сімей. І це при тому, що ми маємо на обліку для усиновлення аж 55 діток…

Прикро, наголошує начальник Служби у справах дітей, що з кожним роком зменшується і кількість зарубіжних сімей, які хотіли б усиновити дитину з нашого міста. Якщо ще у минулому році сім’ї з далекого зарубіжжя усиновили 4 сиріток (до речі, всі діти були хворими на тяжкі недуги), то у цьому році – жодної.

Таку ситуацію важко, як мовиться, проморалізувати. Однак, закрадається думка: сирітства при живих батьках, як аморального явища, не стане тоді, коли життя в нашій країні буде ліпшим. У слово «ліпше» можна вкласти все: і високі зарплати, і достойні пенсії, і повернення держави до соціального житлового будівництва, і викорінення корупції... Одне слово, маємо налагодити таке життя, аби дитина у нашій країні не вважалася розкішшю у сім’ї, а, просто кажучи, була життєвою необхідністю.