
У тих чоловіки, які брали участь у військових конфліктах до російської агресії, рівень проблем у сім'ї був вищим, ніж у середньостатистичного чоловіка, — Володимир Ханас
Автор: Громадське радіо
У тих чоловіки, які брали участь у військових конфліктах до російської агресії, рівень проблем у сім'ї був вищим, ніж у середньостатистичного чоловіка, — Володимир Ханас
У другій частині програми в рамках проекту «Повага», який виходить за фінансової підтримки уряду Швеції, спілкуємося з фахівцем з гендерної тематики, громадським діячем та представником «Чоловічого адаптаційного центру» Володимиром Ханасом з Тернополя. Мова йде про гендерну дискримінацію, розповсюджені стереотипи і сексизм щодо представників чоловічої статі.
Ольга Веснянка: Суспільний тиск чиниться не лише на жінок, а й на чоловіків. Як дискримінують чоловіків за ознакою статі?
Володимир Ханас: Якщо говорити про гендерні проблеми чоловіків, є класичні два підходи. Перша — це та, яка приносить шкоду іншим категоріям людей, і друга — проблема, створена для самих чоловіків. Якщо ми говоримо про них, як про суб’єкти гендерного аналізу. Про першу групу говорять часто; про другу групу — говорять менше. Однією з проблем є мілітаризація мислення. Російська агресія на Сході і воєнні дії тільки актуалізують другу проблему.
Коли ми говоримо про дискримінацію, то зачіпаємо два моменти. Дискримінація чоловіків при вирішенні матеріальних питань і подальшої долі дитини під час розпаду сім’ї, а також про більш жорстке, у порівнянні з жінками, покарання чоловіків за порушення законів.
Ольга Веснянка: Які стереотипи у питанні дитини при розлученні заважають судді ухвалити певне рішення?
Володимир Ханас: Варто тільки підняти статистику з ким лишаються діти після розлучення, і вона про все скаже. Ми мали приклад, коли мама виїхала закордон, а батько виховував дитину сам, через 7 років батька розбив параліч, мама приїхала з заробленими грошима. І суд прийняв рішення на користь мами.
Ольга Веснянка: У зв’язку з військовими діями яке ставлення до чоловіків?
Володимир Ханас: У воєнних умовах не прийнято скаржитись взагалі. А закони про військовий обов’язок і указ Президента про мобілізацію однозначні. Коли ми говоримо взагалі про мілітаризацію мислення чоловіка — тут спрацьовує стереотип, що чоловік має бути сильним воїном. Але я навів би приклад Ізраїлю: захищати країну країну мають всі.
Ольга Веснянка: Чи має право жінка якщо хоче іти за контрактом служити в українську армію?
Володимир Ханас: Нам потрібні фахівці. А те, що жінки можуть виконувати дуже багато функцій у мене немає сумніву. Але чоловіки, які повертаються з війни, мають посттравматичний синдром, який можуть переносити на сім’ю.
Наш досвід свідчить, що у тих чоловіки, які брали участь у військових конфліктах до російської агресії, рівень проблем у сім’ї був вищим, ніж у середньостатистичного чоловіка.
Ольга Веснянка: Ви працюєте з демобілізованими бійцями?
Володимир Ханас: Ми працюємо, але на це потрібні ресурси і фахівці. А ще чітке розуміння, що це є проблема. А поки що основні ресурси спрямовані не на те, що буде потім, а на те, щоб відстояти тепер.

3 липня 2026 р.
Сьогодні словосполучення «гендерна рівність» звучить у медіа, на конференціях, у державних програмах і громадських дискусіях. Ми можемо сперечатися про темпи змін, говорити про нові виклики чи недосконалість рішень, але навряд чи когось здивує сама розмова про рівні права та можливості жінок і чоловіків. Але 20 років тому все було зовсім інакше!

1 липня 2026 р.
Повномасштабне вторгенення суттєво вплинуло на життя українських громад. Поряд із безпековими викликами загострилися проблеми психологічного благополуччя та гендерно зумовленого насильства, особливо у сільських і віддалених населених пунктах, де доступ до підтримки часто обмежений.

30 червня 2026 р.
У невеликих громадах особливо цінними стають простори, де можна не лише зустрітися, а й відчути підтримку, поділитися переживаннями та знайти внутрішні сили рухатися далі. Саме таким місцем відтепер стане кімната психологічного розвантаження «Острівець спокою. Простір довіри», створена у Крутівській громаді Чернігівської області в межах проєкту «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни».