
У тих чоловіки, які брали участь у військових конфліктах до російської агресії, рівень проблем у сім'ї був вищим, ніж у середньостатистичного чоловіка, — Володимир Ханас
Автор: Громадське радіо
У тих чоловіки, які брали участь у військових конфліктах до російської агресії, рівень проблем у сім'ї був вищим, ніж у середньостатистичного чоловіка, — Володимир Ханас
У другій частині програми в рамках проекту «Повага», який виходить за фінансової підтримки уряду Швеції, спілкуємося з фахівцем з гендерної тематики, громадським діячем та представником «Чоловічого адаптаційного центру» Володимиром Ханасом з Тернополя. Мова йде про гендерну дискримінацію, розповсюджені стереотипи і сексизм щодо представників чоловічої статі.
Ольга Веснянка: Суспільний тиск чиниться не лише на жінок, а й на чоловіків. Як дискримінують чоловіків за ознакою статі?
Володимир Ханас: Якщо говорити про гендерні проблеми чоловіків, є класичні два підходи. Перша — це та, яка приносить шкоду іншим категоріям людей, і друга — проблема, створена для самих чоловіків. Якщо ми говоримо про них, як про суб’єкти гендерного аналізу. Про першу групу говорять часто; про другу групу — говорять менше. Однією з проблем є мілітаризація мислення. Російська агресія на Сході і воєнні дії тільки актуалізують другу проблему.
Коли ми говоримо про дискримінацію, то зачіпаємо два моменти. Дискримінація чоловіків при вирішенні матеріальних питань і подальшої долі дитини під час розпаду сім’ї, а також про більш жорстке, у порівнянні з жінками, покарання чоловіків за порушення законів.
Ольга Веснянка: Які стереотипи у питанні дитини при розлученні заважають судді ухвалити певне рішення?
Володимир Ханас: Варто тільки підняти статистику з ким лишаються діти після розлучення, і вона про все скаже. Ми мали приклад, коли мама виїхала закордон, а батько виховував дитину сам, через 7 років батька розбив параліч, мама приїхала з заробленими грошима. І суд прийняв рішення на користь мами.
Ольга Веснянка: У зв’язку з військовими діями яке ставлення до чоловіків?
Володимир Ханас: У воєнних умовах не прийнято скаржитись взагалі. А закони про військовий обов’язок і указ Президента про мобілізацію однозначні. Коли ми говоримо взагалі про мілітаризацію мислення чоловіка — тут спрацьовує стереотип, що чоловік має бути сильним воїном. Але я навів би приклад Ізраїлю: захищати країну країну мають всі.
Ольга Веснянка: Чи має право жінка якщо хоче іти за контрактом служити в українську армію?
Володимир Ханас: Нам потрібні фахівці. А те, що жінки можуть виконувати дуже багато функцій у мене немає сумніву. Але чоловіки, які повертаються з війни, мають посттравматичний синдром, який можуть переносити на сім’ю.
Наш досвід свідчить, що у тих чоловіки, які брали участь у військових конфліктах до російської агресії, рівень проблем у сім’ї був вищим, ніж у середньостатистичного чоловіка.
Ольга Веснянка: Ви працюєте з демобілізованими бійцями?
Володимир Ханас: Ми працюємо, але на це потрібні ресурси і фахівці. А ще чітке розуміння, що це є проблема. А поки що основні ресурси спрямовані не на те, що буде потім, а на те, щоб відстояти тепер.

21 серпня 2026 р.
В ніч проти 20 серпня російські агресори завдали масованого удару балістичними та крилатими ракетами по Києву та Київській області. Удень столицю знову атакували дрони, в результаті знову загинула людина. Загалом загинуло 17 людей та десятки отримали поранення.

19 серпня 2026 р.
30 липня, у Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми, на Рівненщині говорили про те, про що особливо важливо пам’ятати під час війни: ризики насильства, експлуатації та торгівлі людьми зростають, а отже, захист прав жінок має бути постійним і системним.

3 серпня 2026 р.
У мережі Жіночого консорціуму України є організації, які разом із нею пройшли десятки років змін, реформ, перемог і нових викликів. Центр громадської активності «Синергія» із Чернівців – одна з них. Майже чверть століття співпраці, десятки спільних заходів і проєктів, але найцінніше тут не цифри.