
Дитячі будинки України та, зокрема, Харківської області заповнені наполовину. Їх вже почали реформувати. На базі закладів створюють центри підтримання сім"ї. Головне їхнє завдання - переконати батьків не відмовлятися від дитини.
Автор: Вісті
Дитячі будинки України та, зокрема, Харківської області заповнені наполовину. Їх вже почали реформувати. На базі закладів створюють центри підтримання сім"ї. Головне їхнє завдання - переконати батьків не відмовлятися від дитини.
Один із вітчизняних прикладів сучасного будинку дитини - це харківський заклад на вулиці Маршала Рибалки. Переймати його досвід прибули представники інших регіонів країни. Більше з теми - далі в сюжеті.
В інтернатних закладах України з року в рік меншає вихованців. В 2008-му держава нараховувала 103 тисячі сиріт та дітей, що позбавлені батьківського піклування. Нині ж таких 90 тисяч.
Людмила Волинець, керівник Управління Уповноваженого Президента України з прав дитини
Причин этому много - тому, что уменьшается количество сирот. В том числе, и активное усыновление. Развиваются приемные семьи, детские домае семейного типа.
Дитбудинки заповнені в середньому на 50 відсотків і це штовхає чиновників до їхньої реформи. Два оновлені заклади розташовані в Київській та Дніпропетровській областях. Матері, що вагаються відмовлятися від дитини чи ні, можуть жити в такому інтернаті до 18 місяців. За цей час їх навчать доглядати за малим та переконають зберегти сім"ю. Допомогу, крім цього, надаватимуть родинам, що виховують дітей-інвалідів, та сім"ям, які зіштовхнулись із проблемою насильства.
Дар'я Касьянова, керівник програми "Сирітству - ні!"
На базе детского дома создается центр поддержки семьи, который работает на профилактику социального сиротства. Сегодня реформа в Украине удет по пути оптимизации. Это, когда из-за того, что хорошо работают соцслужбы детей забирают в семьи и остаются пустые места. Детские дома сворачивают, а детей переводят в другие. Мы против этого пути.
Ще один приклад нової роботи - Харківський будинок дитини №1. Із його особливостями прибули ознайомитися представники Донецької та Дніпропетровської областей. 18 березня тут організували міжрегіональний круглий стіл. Досягнення харківського закладу в тому, що малі, якщо вони не є сиротами, в процесі лікування невідривні від батьків.
Роман Марабян, головний лікар Харківського обласного спеціалізованого будинку дитини №1
В основном, у детей в нашем учреждении есть родители. Основная причина попадания детей к нам - это не тяжелая ситуация в семье, а тяжелая болезнь. Бальшиство родителей посещают своих детей, они бы никогда их не передали государству.
Живий приклад - Ксенія та трирічний Матвій. Місячний курс лікування вони разом проходять двічі на рік. До нього входять фізкультура, басейн, заняття з логопедом та система Монтессорі.
Ксенія, мати
У нас ДЦП, у меня не ходит ребенок еще. Здесь очень нравится, в данный период ребенок научился много делать самостоятельно. В плане физики. В умственном плане нам дали тоже много интересных заданий.
Навички з реабілітації малого, яким вчиться в будинку дитини, Ксенія застосовує до наступного курсу. Ініціатори реформування інтернатів кажуть: робити всі заклади подібними до харківського ніхто не збирається. Нині просто вивчають позитивний досвід різних регіонів.

17 листопада 2026 р.
Осінь це не лише пора яскравих барв, золотого листя та затишку, а й чудова можливість зазирнути у світ власних почуттів, навчитися виражати емоції через творчість і відкрити для себе красу навколишнього світу. Саме тому команда Київського хабу проєкту «Допомога, відновлення, відбудова для дітей та України, про яку вони мріють. Частина IV» вирішила провести кілька творчих занять «Осінь у моєму серці: кольори настрою» для дітей віком від 5 до 10 років.

16 листопада 2026 р.
Чергова зустріч НЕформального клубу для підлітків почалась НЕстандартно. 😁Учасники зустрічі застали як наш маленький, але дуже відповідальний помічник-робопилосос закінчує прибирання. 😁Познімали відео, пораділи, що нарешті роботу можна віддати машині і відкрили засідання!

13 листопада 2026 р.
Як зробити так, щоб дитина знала свої права, могла розпізнати їх порушення і не боялася про це говорити? Як допомогти дорослим правильно підтримати дитину, яка пережила травматичний досвід? І як подбати про тих, хто щодня працює з чужим болем? На ці запитання відповідав проєкт «Підтримка без бар’єрів», який Жіночий консорціум України реалізував за фінансування Ради Європи.