В Україні хочуть законодавчо захистити право на повноцінне навчання дітей з обмеженими можливостями

Нова редакція Закону «Про освіту» передбачає інтеграцію дітей з обмеженими можливостями в загальноосвітній простір

У юному віці дівчина мріяла стати режисером. З першими труднощами спіткнулася саме на шляху до мети. У вищому навчальному закладі, куди хотіла вступити Ліна, папку з документами навіть не відкрили. Пояснили: на режисера треба два роки навчатися хореографії, а ви цього не можете зробити.

Лиш розвивається в Україні

На жаль, в Україні поки що за права дітей-інвалідів мало хто дбає. В управлінні освіти ЛМР кажуть, що у чинному Законі «Про освіту» є стаття про навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. Однак в ній не згадано про дітей з особливими потребами. Натомість, у новій редакції закону, який є на розгляді Верховної Ради, є 17-ма і 18 статті, де зазначено про освіту дітей з особливими потребами, про їхню інтеграцію в загальноосвітній простір та проведення інклюзивного навчання. Утім, на думку людей з обмеженими можливостями, 18 стаття не зовсім захищає їхні права. Оскільки у статті йдеться про перебування в інклюзивному класі, але якщо це не порушує прав інших школярів. Тобто діти з обмеженими можливостями можуть вчитися лиш тоді, коли батьки здорових дітей чи самі ж учні не заперечуватимуть. Чиновники з таким трактуванням статті не погоджуються.

«Діти з особливими потребами теж є членами суспільства, — каже в. о. керівника управління освіти ЛМР Зоряна Довганик. — У Львові ми організовуємо «круглі столи», залучаємо дітей до спільної роботи. Нам не можуть вказувати батьки. Психолого-медико-педагогічна комісія вирішує, чи може така дитинка інтегруватися у клас. Дозвіл на навчання дають лише фахівці. Якщо дитині складно, тоді вона може вчитися за індивідуальною формою».

В Україні хочуть на законодавчому рівні захистити право на повноцінне навчання дітей з обмеженими можливостями. Вперше у стінах Верховної Ради України дівчина-підліток з обмеженими можливостями змогла донести до парламентаріїв проблеми, що існують у її житті. Ініціатором виступу стала дружина президента України Марина Порошенко.

«Інклюзивна освіта — це переосмислення нашого ставлення до осіб з обмеженими можливостями з боку всього українського суспільства, — зазначила перша леді країни в парламенті. — Сьогодні від змісту та якості ще не ухваленого нового Закону «Про освіту» залежить доля більше ніж 150 тисяч українських дітей, а разом із батьками та членами їхніх родин — це майже мільйон зацікавлених осіб».

Та, цікаво, що піклуватися про дітей з обмеженими можливостями стало традицією для дружин президентів. Ще раніше це питання лобіювала Катерина Ющенко. Однак досі жодних вагомих результатів досягти не вдалося.

Ми що, інші?

Ангеліна Чендарова є інвалідом ІІ групи, вона народилася з вадами кінцівок. На четвертий день після народження батьки відмовилися від дівчинки, тож усе життя вона змушена жити в інтернаті.

«Я не скажу, що нам було комфортно там навчатися, адже ми завжди були закриті в одному приміщенні, — розповідає Ангеліна під час виступу у Верховній Раді України. — А нам хотілося, щоб ми навчалися у звичайній школі. Ми такі самі, як і всі інші діти. Було б добре, щоб у нас було майбутнє після дитячих будинків».

Натомість експерти сумніваються, що діти з особливими потребами можуть здобути якісну освіту.

«В Україні навчальні заклади не пристосовані до особливих дітей, — розповідає віце-президент Асоціації корекційних педагогів України Віталій Бондар. — Інтегровувати в освіту неповносправних дітей потрібно ще з дошкільного віку. Та в нас для цього не виконують спеціальні умови, які потрібні для таких дітей: не забезпечують їх шкільними автобусами, пільгами, продовженими групами у класах тощо. Для навчання дітей з обмеженими можливостями важливий психолого-медичний супровід, їхнє навчання потребує спеціальних приладів та приборів. Крім того, є проблема з непідготовленими кадрами. Загалом в Україні від 5-ти до 10% дітей потребують особливого підходу».

Проте нещодавно у МОН ще й почали говорити про підготовку та проведення ЗНО для таких дітей. В альянсі USETI презентували Дорожню карту з розвитку системи спеціальних умов для дітлахів. Наразі це лише експериментальний процес, що впроваджуватиметься поступово.

«Нині в Україні є кілька сотень учнів з обмеженими можливостями середніх шкіл, що інтегровані в систему звичайних загальноосвітніх шкіл, — розповідає консультант USETI Христина Пенджола-Науменко. — Ці учні можуть складати стандартизовані тести разом зі своїми однолітками. Процедури тестування повинні відповідати їхнім потребам для того, щоб учні з особливими потребами повноцінно брали участь у системі освіти».

Ситуація у Львові

У Львові у 112 навчальних закладах нині навчається 764 дитини з особливими потребами.

«Для дітей з індивідуальним навчанням відповідно скоригована програма, — розповідає Зоряна Довганик. — За індивідуальною формою навчання у нас навчається 244 дитини. Як правило, це ті діти, що не можуть адаптуватися до освітнього середовища й навчатися з школярами у класі. Та буває й таке, що діти можуть відвідувати певні уроки в класі з асистентом. Скажімо, з фізичними проблемами можна вчитися у загальноосвітній школі в інклюзивному класі».

За словами пані Довганик, цьогоріч у Львові відкрили спеціальний клас для дітей з особливими освітніми потребами. Тут навчаються школярі, які відвідували реабілітаційний центр «Джерело». З ними працюють психологи, логопеди, дефектологи, для того, щоб діти змогли адаптуватися до середовища. На думку чиновника, цим діткам не легко вчитися, але вони навчаються за спеціальною програмою і у тому їм допомагають спеціалісти.

«У нас не достатньо кваліфікованих педагогів, які могли б займатися з дітьми в інклюзивному класі, — переконана Зоряна Довганик. — Ми намагаємося для вчителів організувати тренінги, семінари, щоб вони знали, як працювати з дітками. Крім того, дитина з інвалідністю в інклюзивному класі має помічника, котрий безпосередньо допомагає під час навчання. Пізніше школярі, в яких збережений інтелект, можуть іти вчитися у ВНЗ. Але, якщо дитина має розумову відсталість, їй буде складно вчитися далі».

До слова, у світі немає єдиного підходу до вирішення цієї проблеми. До прикладу, в Нідерландах є ресторан «Аброна», де працюють люди з інвалідністю. А в Канаді, США, Австралії взагалі немає такого поняття, як окремі закриті соціальні заклади: 99% особливих дітей вчаться у загальноосвітніх школах. Ба більше, батьки жодної копійки за навчання не платять: 50% потреб на навчання оплачує держава, а ще 50% — благодійні фонди.

Христина Парубій