В Ужгороді до міліції надійшло 156 заяв про факти сімейного насильства

Щодо таких сімей Центр соціальних служб складає акт обстеження, вивчає психологічну ситуацію в ній. «Але крім як надати консультативну допомогу більше нічим допомогти не можемо. Діє кризовий центр, де можуть перебути певний час жінки з дітьми, що потрапили у скрутну ситуацію, але для комплексної допомоги цього замало, – сказав В. Кенсіцький, – Передбачено психологічний супровід родини, але нерідко люди самі відмовляються від нього, як і забирають заяви із міліції. Проте після періоду затишшя все знову повторюється. У нашого відділу є, так би мовити, «постійні клієнти», у яких періодично виникають конфлікти та прояви насилля».

 

Вікторія Башкірєва, регіональний представник секції дитячої та юнацької психотерапії Української спілки психотерапевтів, регіональний представник Українського інституту системної та сімейної терапії зауважила, що на Закарпатті вже є позитивний досвід як зміни поведінки кривдників на ненасильницьку, так і психологічної реабілітації жертв насилля. «Насильство починається не там, де хочуть причинити зло, – наголосила В. Башкірєва, – А через втомленість дорослих від способу життя, їх психологічної і педагогічної некомпетентності, а також, коли адаптивні здібності зменшуються. Батьки потребують відновлення, психотерапевтичної допомоги, щоб їхні проблеми не спричинювали насильницькі дії щодо дітей».

 

Як приклад, фахівець навела ситуацію, коли у хлопчик-підлітка різко змінюється поведінка в школі, зростає агресивність або дитина надмірно бешкетує. Вдома – триває процес розлучення батьків. Школа найчастіше приймає рішення виключити учня. Мамі, у свою чергу, складно ідентифікуватися з неуспішним вихованням, вона дистанціюється від дитини через те, що соціум сигналізує про її негативну поведінку. Натомість у крайових психологів є досвід повернення мамі можливості любити свою дитину.